Національний лісотехнічний університет України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний лісотехнічний університет України
НЛТУ України
Lviv, Chuprynky street 103 (3).JPG
Девіз Convenienter naturae vivere discere
лат. Вчитися жити в гармонії з природою
Заснований 1874 р.
Рівень акредитації IV
Ректор академік НАН України, Президент ЛАН України, д.е.н., професор Туниця Юрій Юрійович
Розташування Львів
Студентів 7000
Докторів наук 42
Професорів 40
Приналежність Міністерство освіти і науки України
Адреса вул. Генерала Чупринки, 103,
Львів, Україна 79057
Сайт офіційний сайт

Націона́льний лісотехні́чний університе́т Украї́ни  — вищий навчальний заклад у Львові.

Університет готує фахівців для лісового комплексу України та суміжних галузей за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр з 16 спеціальностей: лісове господарство; садово-паркове господарство; ландшафтна архітектура; мисливське господарство; екологія та охорона навколишнього середовища; лісоінженерна справа; деревооброблювальні технології; обладнання лісового комплексу; хімічна технологія переробки деревини та рослинної сировини; автоматизоване управління технологічними процесами; дизайн; облік і аудит; менеджмент організацій; менеджмент зовнішньоекономічної діяльності; інформаційні технології проектування; економіка довкілля і природних ресурсів (на рівні магістра).

НЛТУ висаджений квітами

В університеті навчається понад 5000 студентів. На 32 кафедрах працюють понад 370 кваліфікованих викладачів. Серед них — відомі вчені, Заслужені діячі науки і техніки, Заслужені працівники народної освіти України, лауреати Державних премій України, члени-кореспонденти НАН України, доктори наук, професори, доценти.

Університет один з перших запровадив ступеневу систему підготовки фахівців, а також модульно-рейтингову технологію навчання, нові інформаційні технології навчання на базі сучасної комп'ютерної техніки та інформаційних мереж. Університетом розроблено 15 державних стандартів освіти лісотехнічного профілю, у яких закладено принципово нові елементи сучасної дидактики — екологізацію освіти.

Головний навчальний корпус

Історія[ред.ред. код]

Австро-Угорський період

Започаткування лісівничої освіти в Західній Україні мало тривалу передісторію. У 1807 р. галицькі лісівники звернулися до влади з проханням відкрити лісівничий навчальний заклад. У 1812 р. було винесено на розгляд проект створення кафедри та фахових студій в університеті Львова. У 1852 р. при Галицькому господарському товаристві почала діяти лісова секція, а згодом — у 1874 р. — Галицьке лісове товариство. 24 жовтня 1874 р. розпочала підготовку фахівців Крайова школа лісового господарства у Львові. У 1908 р. Крайовій школі лісового господарства було надано статус вищого навчального закладу.

Період Польщі

Після поразки Західно-Української Народної Республіки у часи польського панування відбулася реорганізація навчальних закладів. Вищу лісову школу було об'єднано з Рільничою академією і створено рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. У 1921–1926 рр. у Львові діяв Український таємний університет, а у його структурі — лісовий (згодом — лісоагрономічний) факультет.

Період німецької окупації

У 1941–1944 рр. на базі Львівської політехніки діяли тільки лісові фахові курси.

Період СРСР

15 січня 1945 р. було видано постанову уряду УРСР про організацію Львівського лісотехнічного інституту. 6 листопада 1954 р. наказом міністра вищої освіти СРСР було об'єднано лісомеліоративний факультет Львівського сільськогосподарського інституту з лісогосподарським факультетом лісотехнічного інституту.

У 1988 р. Львівському лісотехнічному інституту (ЛЛТІ) було присвоєно ім'я видатного вченого академіка Петра Степановича Погребняка.

Незалежна Україна

17 червня 1993 р. лісотехнічний інститут успішно пройшов акредитацію та одержав Державну ліцензію на освітню діяльність за четвертим освітньо-кваліфікаційним рівнем. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 р. № 646 на базі Львівського лісотехнічного інституту ім. Петра Погребняка створено Український державний лісотехнічний університет. 16 травня 2005 року на його базі створено Національний лісотехнічний університет України.

Структура університету[ред.ред. код]

Сьогодні в структурі університету — шість факультетів: лісогосподарський, лісомеханічний, технологічний, економічний, заочний, а також факультет довузівської підготовки та післядипломної освіти, який включає підготовче відділення, курси для підготовки до вступу в університет, Малу лісову академію, курси підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців.

В університеті на виконання Постанови Верховної Ради України від 20 лютого 2003 р. № 565-IV «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні», рішення Міністерства освіти і науки України, а також ухвал Вченої ради НЛТУ України від 25 березня 2004 р. створено 1 серпня 2004 року на правах нового факультету Інститут екологічної економіки (організований на базі Центру підготовки магістрів з «Економіки довкілля і природних ресурсів (ENARECO)», який було організовано у 1998 р. за результатами виконання європейського проекту програми TEMPUS-TACIS у партнерстві з провідними університетами Німеччини, Бельгії та Італії).

В структуру університету входять також Технологічний коледж, Закарпатський лісотехнічний коледж в м. Хусті, Природничо-технічний ліцей, природний заповідник «Розточчя», навчально-виробничий лісокомбінат, Державний ботанічний сад, навчально-консультаційний центр в м. Хуст Закарпатської області, навчально-наукова лісоекологічна лабораторія в Шацьку Волинської області, два навчально-наукові екологічні стаціонари, спортивно-оздоровчий табір на березі Чорного моря та ряд інших закладів.

При університеті створено навчальний комплекс «Лісотехнічна освіта», до складу якого входять навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації з різних регіонів України — три коледжі, сім технікумів, один ліцей, три профтехучилища і одна гімназія-інтернат. Основним завданням комплексу є створення безперервної ступеневої системи освіти за інтегрованими навчальними планами.

В університеті діє аспірантура з 11 спеціальностей і докторантура з п'яти спеціальностей.

Корпуси і кампуси[ред.ред. код]

Університет розміщений у 9 навчально-наукових корпусах, один з яких — пам'ятка архітектури. Гуртожитки розміщені на території університету. Всі навчальні корпуси і гуртожитки становлять «Університетське містечко».

Обслуговування читачів відбувається на 2 абонементах і в 3 читальних залах. Приміщення бібліотеки (колишня недобудована церква) має власний корпус і два підрозділи, які розміщені в інших корпусах університету. У всіх корпусах забезпечено доступ до Інтернету.

Ректори[ред.ред. код]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

На базі університету регулярно проводяться загальноукраїнські та міжнародні наукові конференції з проблем лісотехнічної освіти і науки, екології, сталого розвитку і духовності. Університет є членом всесвітньо відомої Міжнародної спілки лісових дослідницьких організацій (IUFRO) і перший серед ВНЗ постсоціалістичних країн прийнятий в члени авторитетної міжнародної організації — Академічної мережі європейської лісової освіти Silva Network.

Спільно з Лондонським університетом (Англія) та Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України (м. Київ) створена науково-дослідна лабораторія молекулярно-генетичних маркерів з сучасним обладнанням, яка є унікальною для вузів та наукових установ лісового профілю.

Налагоджена співпраця з навчальними закладами та науковими установами 32 країн Європи, Америки, Австралії та Азії.

В університеті сформувались відомі наукові школи з проблем: підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових екосистем; еколого-невиснажливих та еколого-зберігаючих технологій лісопромислового виробництва; абразивної обробки деревини та підвищення стійкості дереворізального інструменту; основ автоматизованих технологій і управління складними виробничими системами лісопромислового комплексу; еколого-економічних засад лісокористування та охорони довкілля.

Своїми науковими здобутками університет значною мірою формує лісову політику України, впливає на розвиток лісопромислової та деревообробної галузей. Вчені університету плідно працюють в напрямках збільшення лісистості території України, заліснення ураженої радіацією зони відчуження Чорнобильської АЕС, збереження, охорони і раціонального використання лісових ресурсів.

Освітня діяльність[ред.ред. код]

Останнім часом в університеті розроблена і реалізується конкретна програма екологізації фундаментальних природничих, гуманітарних та фахових дисциплін. Метою цієї програми є започаткування в системі вищої освіти України процесу екологізації навчальних дисциплін як складової сучасної дидактики. Реалізація такої програми відповідає вимогам ООН до підготовки фахівців для цілей сталого розвитку. Тому широке запровадження досвіду виконання цієї програми в інших вищих навчальних закладах дозволило б Україні не лише приєднатися найближчим часом до Болонського процесу, але й запропонувати європейським університетам в ході здійснення цього процесу сприйняти українську концепцію екологізації освіти.

За 130 років своєї історії університет перетворився у визнаний центр національної лісотехнічної освіти і науки. Водночас, своєю конкретною співпрацею із зарубіжними організаціями, університет реально інтегрувався у світову, зокрема, європейську освітню систему.

Інститути і факультети[ред.ред. код]

У структурі університету: Інститут екологічної економіки, факультети — лісогосподарський, лісомеханічний, технологічний, економічний, заочний, довузівської підготовки та післядипломної освіти, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, Мала лісова академія, Львівський технологічний та Закарпатський лісотехнічний коледжі, Ботанічний сад загальнодержавного значення, природний заповідник «Розточчя», Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат, навчально-консультаційний центр (м. Хуст), Карпатська і Поліська науково-навчальні лісоекологічні лабораторії, три навчально-наукові лісоекологічні стаціонари, оздоровчо-спортивний табір на березі Чорного моря та інші підрозділи.

Науковці університету[ред.ред. код]

Почесні доктори та випускники факультету[ред.ред. код]

Почесні доктори: Гельмут Коль, Леонід Рудницький, Ганс Ессманн, Ноель Луст, Давіде Петтенелла, Гансюрген Досс, Дітріх Блюменвітц.

Відомі випускники:

  • Грунянський Іван Іванович — міністр лісової і деревообробної промисловості України (1965–1987)
  • Шершун Микола Харитонович — Голова Державного комітету лісового господарства України (2010 рік)
  • Шпек Роман Васильович — міністр економіки України (1993–1995) віце-прем'єр міністр України (1995–1996), голова постійного представництва України при Європейському Союзі (2000–2007)
  • Туниця Юрій Юрійович — академік НАН України, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор, член офіційної делегації України на 19-й спецсесії Генеральної Асамблеї ООН (1997), член офіційної делегації України на 63-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (2008), член офіційної делегації України на Конференції ООН з питань сталого розвитку «Ріо+20»(2012), автор ідеї та концепції Екологічної Конституції Землі.

Нагороди та репутація[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]