Національний університет «Львівська політехніка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Національний університет «Львівська Політехніка»
Зображення
Основні дані
Засновано	1844 р.
Приналежність	Міністерство освіти і науки України
Контакт
Ключові особи	ректор - Бобало Юрій Ярославович
Адреса	вул. С.Бандери, 12, 79013 Львів, Україна
Веб-сторінка	www.lp.edu.ua

Львівська політехніка — найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи, заснований 1844 року як Технічна академія.

Зміст 1 Загальна характеристика 2 Науково-навчальні інститути 3 Основні наукові напрямки 4 Школи та випускники 5 Історія 6 Посилання 7 Джерела

[ред.] Загальна характеристика

«Львівська політехніка» — один з провідних вузів країни. Сьогодні готує фахівців за такими спеціальностями гірничого профілю: інженерна геодезія, астрономогеодезія, фотограмметрія, геоінформаційні системи та технології, космічна геодезія та ін.

У 2000 р. «Львівська політехніка» набула статусу Національного університету.

У складі НУ «Львівська політехніка»:

• 12 навчально-наукових інститутів,
• Інститут дистанційного навчання,
• Інститут післядипломної освіти,
• Львівський ордена Червоної зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
• Інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою,
• технічний та техніко-економічний коледжі, дві гімназії,
• 32 навчально-лабораторних корпуси,
• 14 гуртожитків,
• 3 спортивно-оздоровчих табори для студентів та викладачів,
• Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”,
• народний дім «Просвіта».

В університеті навчаються понад 31 тис. студентів, курсантів та екстернів. Підготовка фахівців проводиться за 56 напрямами та 106 спеціальностями.

Навчальний процес забезпечує професорсько-викладацький склад чисельністю понад 2000 осіб, з яких понад 200 - доктори наук та більше 1000 - доценти, кандидати наук. До навчального процесу залучено близько 300 науковців з наукових установ НАН України, виробничих підприємств та проектних інститутів.

[ред.] Науково-навчальні інститути

• Інститут архітектури
• Інститут будівництва та інженерії довкілля
• Інститут геодезії
• Інститут гуманітарних та соціальних наук
• Інститут економіки і менеджменту
• Інститут енергетики та систем керування
• Інститут інженерної механіки та транспорту
• Інститут комп'ютерних наук та інформаційних технологій
• Інститут комп'ютерних технологій, автоматики та метрології
• Інститут прикладної математики та фундаментальних наук
• Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки
• Інститут хімії та хімічних технологій
• Інститут дистанційного навчання
• Інститут післядипломної освіти

[ред.] Основні наукові напрямки

• приладобудування,
• інформаційні технології та комп'ютерні науки,
• електроніка,
• радіоелектроніка і телекомунікації,
• автоматизовані системи,
• машинобудування,
• електромеханіка,
• енергетика,
• геодезія і аерокосмічне знімання,
• будівництво і архітектура,
• хімія і хімічна технологія,
• екологія.

[ред.] Школи та випускники

Докладніше у статті: :Категорія:Львівська політехніка

Свого часу тут працювали видатні науковці й техніки:

О. Андрієвський, В. Ауліх, С. Банах, математик К. Вайгель, Ю. Величко, I. Вишенчук, Т. Губенко, М. Губер, К. Бартель, Р. Залозецький, Ю. Захаревич, архітектор, перший ректор Політехніки К. Карандєєв, В. Кияниця, М. Комаров,

В. Круковський, А. Курило, I. Левинський, архітектор Ю. Медведський, В. Мозер, Т. Обмінський — архітектор, ректор Політехніки Г. Сокольницький, Д. Толопко, C. Улям С. Фрізе, О. Харкевич, Б. Швецький, Микола Шульга, Тимофій Юрженко

Серед випускників — політична діячка Стецько Ярослава Йосипівна.

[ред.] Історія

Попередницею “Львівської політехніки” була Технічна академія, створена 4 листопада 1844 року. Вона була однією з перших академічних технічних шкіл у Європі й першою в Україні. У 1877 році новий навчальний рік під керівництвом нового ректора Юліана Захарієвича почали в новому корпусі академії на вул. С.Бандери. Проект цього корпусу та будинку хімічної лабораторії академії виконав архітектор Юліан Захарієвич.

Тоді ж академію було перейменовано на Політехнічну школу з правами вищого навчального закладу і включено до академічних шкіл монархії. Згодом заклад називався “Львівською політехнікою”, а з 1939 року – Львівським політехнічним інститутом.

У червні 1993 року Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету і назву Державний університет “Львівська політехніка”.

[ред.] Посилання

• Офіційна сторінка Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Студентське містечко Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Центр Телекомунікаційних та Інформаційних Технологій Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Видавництво Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Світлини Львівської політехніки
• Інститут Комп'ютерних наук Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Колегія та профком студентів і аспірантів Національного Університету «Львівська Політехніка»
• Історія Львівської політехніки
• Хронологічний перелік ректорів Львівської політехніки
• Історія Львівської політехніки

[ред.] Джерела

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Це незавершена стаття з освіти. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.