Національний університет «Острозька академія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°19′42″ пн. ш. 26°30′46″ сх. д. / 50.32833° пн. ш. 26.51278° сх. д. / 50.32833; 26.51278

Національний університет «Острозька академія»
НаУОА
Gerbuosa.jpg
Ostroh Academy.jpg
Центральний корпус НаУОА
Оригінальна назва Національний університет «Острозька академія»
Заснований 1576 (відновлений у 1994)
Рівень акредитації IV
Ректор Пасічник Ігор Демидович[1][2]
Тип Національний, автономний, дослідницький
Місце розташування Україна Україна, Острог
Адреса 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Семінарська, 2
Сайт oa.edu.ua

Національний університет «Острозька академія» — національний, автономний, дослідницький університет України, який знаходиться в м. Острог. Найдавніший вищий навчальний заклад України.

Історія Острозької академії[ред.ред. код]

Василь-Костянтин Острозький

Острозька слов'яно-греко-латинська школа (академія) — перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстаріша українська науково-освітня установа[3]. Заснована у 1576 році князем Костянтином-Василем Острозьким у своєму родовому місті Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька (6000 коп.). 7 лютого 1577 р. — перша згадка про школу в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу Божего».[3] В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г. Смотрицький, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Христофор Філалет, Василь Суразький, Іван Лятос, Кирило Лукаріс, Клірик Острозький та педагоги із Краківського та Падуанського університетів. О. Ш. мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі (нині Володимир-Волинський). Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М. Смотрицький, гетьман П. Сагайдачний, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький та ін. видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. в Острозі єзуїтської колегії О. Ш. занепала і 1636 р. припинила своє існування.[3]

Сьогодення Острозької академії[ред.ред. код]

Пам'ятник Острозькій академії
«Апостол» поч. 17 ст. Переписаний з «Апостола» Івана Федоровича 1574 року. Музей Острозької академії. 2007 рік.
Проект нового корпусу Острозької академії.
Будівництво нового корпусу Острозької академії

За наказом президента України від 12 квітня 1994 року розпочалося відродження Острозької академії, а за наказом від 30 жовтня 2000 року університету «Острозька академія» було надано статус національного. Університет має взірцеву репутацію як в Україні, так і за її межами — діяльність Острозької академії в 1999 році було відзначено XXVII Міжнародним призом «За якість», що вручався в Парижі. 22 червня 2007 року на базі Острозької академії за участю Президента України було відкрито віртуальну наукову бібліотеку.

У 2009 році Кабінет міністрів України надав Острозькій академії статус самоврядного дослідницького ВНЗ. Указом Президента України від 19 серпня 2009 року ректорові Національного університету «Острозька академія» професору Пасічнику Ігорю Демидовичу присвоєно звання Героя України за визначні особисті заслуги перед Україною у збереженні та примноженні національної освітянської спадщини.

Університет постійно відвідують видатні діячі сучасності, зокрема візити до Острозької академії здійснили Президенти України Віктор Ющенко, Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Петро Порошенко, Прем'єр-Міністр України Арсеній Яценюк , посол Польщі в Україні Яцек Ключковський, письменники та поети — Сергій Жадан, Любко Дереш, брати Капранови, літературне угруповання Бу-Ба-Бу.

Острозька академія в медіа[ред.ред. код]

Діяльність студентів та працівників Острозької академії активно висвітлюється в засобах масової інформації.[4] Щомісячно новини Острозької академії друкують найбільші видання України та Рівненщини. Окрім того, починаючи з 2010 року регулярно виходять в світ телепрограми з циклу «Віват академія».[5]

Факультети[ред.ред. код]

Гуманітарний факультет[ред.ред. код]

Спеціальності:

  • культурологія
  • українська філологія
  • літературна творчість
  • релігієзнавство
  • богослів'я (магістеріум)
  • журналістика

Факультет романо-германських мов[ред.ред. код]

Інститут права ім. Іоанникія Малиновського[ред.ред. код]

Спеціальності:

  • правознавство

Економічний факультет[ред.ред. код]

Спеціальності:

  • фінанси
  • економічна кібернетика
  • облік і аудит

Факультет політико-інформаційного менеджменту[ред.ред. код]

Спеціальності:

  • документознавство та інформаційна діяльність
  • політологія
  • психологія

Факультет міжнародних відносин[ред.ред. код]

Спеціальності:

  • історія
  • країнознавство
  • міжнародні відносини

Інститути[ред.ред. код]

Інститут довузівського, заочного та дистанційного навчання[ред.ред. код]

Напрями діяльності Інституту[ред.ред. код]

  • заочна та дистанційна підготовка фахівців
  • підготовка абітурієнтів до вступу у ВНЗ[6]

Інститут дослідження української діаспори[ред.ред. код]

Метою діяльності Інституту є вивчення життя, діяльності, творчого й наукового доробку українців, які проживають поза межами рідного краю, а також розширення й поглиблення наукових та культурних зв'язків із українською громадськістю поза межами України.[7]

Напрями діяльності Інституту[ред.ред. код]

  • опрацювання наукових проблем, пов'язаних із вивченням різних аспектів життя української діаспори, видання наукових збірників, монографічних та довідникових видань;
  • розробка навчальних програм і університетських лекційних курсів, пов'язаних з різними аспектами життя та діяльності діаспори;
  • опрацювання навчальних посібників для середньої та вищої школи;
  • організація наукових конференцій та семінарів з проблем дослідження української діаспори;
  • сприяння у запрошенні вчених з діаспори для викладання в Національному університеті «Острозька академія»;
  • співпраця з українськими науковими установами та університетами у вивченні проблем, пов'язаних із життям та діяльністю закордонного українства;

формування наукової бібліотеки й архіву.

Наукові та громадські контакти[ред.ред. код]

Інститутом встановлено наукові контакти з Українським Історичним Товариством, Українським Музеєм-Архівом в м. Клівленді, Світовою Науковою Радою при Світовому Конгресі Українців, з Канадським Інститутом Українських Студій, Українською Вільною Академією Наук у США та в Канаді, Науковим Товариством ім. Шевченка в Європі, Канаді та США, Українознавчою програмою Ілінойського Державного університету в Урбана-Шампейн (США), Конгресом українських організацій в Австралії, Українським вільним університетом в Мюнхені й іншими науковими та громадськими інституціями.

Видання[ред.ред. код]

Інститут видає «Наукові записки» (Серія «Історія») з матеріалами міжнародних конференцій «Українська діаспора: проблеми дослідження», які відбуваються що два роки. Спільно з українськими науковими установами діаспори видано праці відомих українських дослідників Любомира Винара, Теодора Мацькова, Олександра Оглоблина та ін., «Спогади» Олександра Домбровського, репринтне видання праці Симона Наріжного «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами» (спільно з УІТ та НТШ у Львові). Видано низку збірників джерельних матеріалів до історії українських наукових інституцій діаспори: «Матеріали до історії Українського історичного товариства», «Українсько-Американська Асоціяція Університетських Професорів. Статті і матеріяли», «Матеріяли до історії Світової Наукової Ради при Світовому Конґресі Українців».

Готуються до друку спогади відомого історика Наталії Полонської-Василенко, відомого українського книгознавця Лева Биковського, збірка праць Олександра Оглоблина з української історіографії та ін. Інститут сприяє діяльності редакційного бюро міжнародного історичного журналу «Український історик», що діє при університеті.

  • Інститут права та правосуддя ім. І. Малиновського[8]
  • Інститут соціальних досліджень[9]

Відділ міжнародного співробітництва[10][ред.ред. код]

До основних завдань Відділу міжнародного співробітництва Національного університету «Острозька академія» належать:

  • забезпечення структурних підрозділів Університету інформаційними матеріалами стосовно умов участі у міжнародних проектах, програмах тощо;
  • встановлення та підтримання зв'язків з іноземними освітніми та науковими установами, видатними політичними і науковими діячами, відомими вченими, професорами, лекторами та іншими іноземцями, що можуть зробити свій внесок у розвиток Університету;
  • організація та супровід процесу укладання угод з міжнародного співробітництва;
  • організація академічних стажувань між викладачами, аспірантами, студентами у ВНЗ — партнерах Національного університету «Острозька академія», залучення вчених університету до міжнародних наукових заходів, які проводять іноземні партнери.
  • заохочення викладачів та співробітників до підготовки до наукових та освітній проектів. Залучення професорсько-викладацького складу до діючих проектів з метою кращого впровадження їх практичних результатів у повсякденну діяльність Університету;
  • пошук та розширення можливих міжнародних контактів, необхідних для наукової, науково-практичної та навчально-методичної роботи Університету;
  • надання інформації за межі України про можливості навчання та роботи в Університеті;
  • візова підтримка делегацій університету;
  • координація співробітництвами з міжнародними фондами та організаціями у напрямку науково-дослідницьких грантів, що мають за ціль фінансування навчальних програм та розвиток наукової бази Університету;
  • поширення інформації про обмінні програми та проведення консультаційної роботи;
  • сприяння академічній мобільності студентів НаУ «ОА» та надання їм можливості підвищення кваліфікації в обраній ними галузі закордоном.
  • залучення іноземних спеціалістів та студентів до навчального процесу;
  • створення бібліотеки інформативних матеріалів про обмінні програми;
  • підтримання баз даних програм обміну;
  • консультування іноземних викладачів та студентів з питань академічного життя та умов проживання в Україні та сприяння в проведенні реєстраційно-візової роботи;
  • ведення міжнародної кореспонденції.

Згідно з концепцією розвитку Університету, що має у своїй основі відродження та збереження традицій вищої освіти в Україні, а також орієнтацію на європейські та світові навчальні стандарти та цінності, партнерство з іноземними вищими навчальними, науковими та культурними установами, Національний університет «Острозька академія» представляє Україну у обмінних програмах CORE/ECO та CORE/HEALTH, які координує організація «Канада-Світ-Молодь».[11]

Студентські проекти[ред.ред. код]

  • Клуб «Поліс»
  • Фонд «Правничі ініціативи»
  • СНТ «Академік»
  • Газета «ОА»
  • Студентське радіо
  • Клуб «Економіст»
  • Науковий блог
  • Фото-клуб
  • English-speaking theatre
  • Discussion Group
  • Товариство ім. Оглоблина
  • Братство спудеїв
  • Науково-дослідна лабораторія когнітивної психології

Юридична клініка «Pro Bono»[ред.ред. код]

Юридичну клініку «Pro Bono» було створено у вересні 2000 року на базі правничого факультету Національного університету «Острозька академія», за безпосередньої участі благодійного фонду «Правничі ініціативи». До середини 2005 року Юридична клініка «Pro bono» Національного університету «Острозька академія» функціонувала на основі двохступеневої моделі, провівши загалом понад 200 тренінгів для учнів і надавши юридичну допомогу більш ніж 500 малозабезпеченим громадянам. З літа 2005 року була здійснений перехід на 3-ступеневу модель, що включає в себе напрямки «Практичне право», «Адвокат за перепискою» та «Робота з „живим“ клієнтом».

Люди, пов'язані з академією[ред.ред. код]

Історичні постаті[ред.ред. код]

Фундатори академії:

Інші історичні постаті XVI–XVII століть:

  • Іван Федоров (1510–1530 — 1583) — діяч східнослов'янської культури, її перший відомий по імені типограф, гравер, ливарних справ майстер, засновник Острозької друкарні.
  • Никифор Парасхес Кантакузен (1537 — 1599) — церковний діяч, полеміст, випускник Падуанського університету, викладав в Острозькій академії.
  • Христофор Філалет (2-а пол. 16 ст. — поч. 17 ст.) — автор одного з найвидатніших творів української літератури кінця XVI ст. під назвою «Апокрисис».
  • Зизаній Лаврентій (1560-і — після 1634) — український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч.
  • Герасим Смотрицький (? — 1594) — письменник і педагог з дрібної шляхетської родини з Поділля. Був писарем у Кам'янецькому старостві, 1576-го року запрошений князем Костянтином Острозьким до Острога, де став одним з передових діячів Острозького науково-літературного гуртка; з 1580 — перший ректор Острозької школи.
  • Кирило Лукаріс (1572 — 1637, за іншими даними 1638) — православний церковний діяч, Патріарх Олександрійський (1602–1621) і Константинопольський (з 1621), викладач Острозької академії.
  • Мелетій Смотрицький (1577 — 1633) — український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов; письменник, церковний і освітній діяч, випускник Острозької академії. Смотрицький є автором унікальної «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.
  • Дем'ян Наливайко (? — 1627) — український православний церковний діяч і письменник, член Острозького культосвітнього осередку, придворний священик князя К.Острозького, викладач Острозької школи, брат Северина Наливайка, син кушніра.
  • Петро Конашевич Сагайдачний (1582 — 1622) — український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького, випускник Острозької академії.
  • Гаврило Дорофейович (близько 1570 — після 1624) — давньоукраїнський вчений, учитель і перекладач, випускник Острозької академії.
  • Йов Борецький (1560 — 1631) — український церковний, освітній і політичний діяч, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. Випускник Острозької академії. Викладач і ректор Львівської братської школи, один із засновників і перший ректор Київської братської школи.
  • Іван (Ян) Лятош (близько 1539 — перед 1608) — польський медик, математик та астроном, професор Краківської академії. Доктор медицини. Викладач та декан астрономії Острозької академії.
  • Діонісій Раллі Палеолог (? — близько 1620) — церковний та культурний діяч, митрополит (1600). Брав участь у підготовці Острозької біблії. Один із організаторів антиосманского повстання на Балканах. Грек.
  • Іван (Йов) Княгиницький (близько 1550 — 1621) — руський (український) церковно-освітній діяч, викладач Острозької школи, засновник Манявського скиту.
  • Василь Суразький (сер. 50-х рр. XVI ст. — між 1604–1608) — український полемічний письменник, учасник Острозького науково-літературного гуртка.
  • Андрій Римша (близько 1550 — після 1595) — білоруський поет-панегірист і перекладач, випускник Острозької академії.
  • Клірик Острозький (2-а пол. 16 ст. — поч. 17 ст.) — нерозгаданий псевдонім українського письменника-полеміста. Закінчив Острозьку школу. Входив до науково-літературного гуртка викладачів академії.

Історичні постаті XX–XXI століть:

  • Ковальський Микола Павлович (1929–2006) — український історик, джерелознавець, археограф і етнограф, д-р істор. н. (1984), проф. (1985), голова Острозького осередку Українського історичного товариства, засновник дніпропетровської школи джерелознавців. Народився в м. Острог у вчительській сім'ї, належав до відомого роду волинської інтелігенції та громадських діячів (його дядько, М. М. Ковальський, був чл. Української Центральної Ради, чоловік його тітки Л. Биковський — знаний укр. бібліограф, один із засн. Української вільної академії наук). Наукова бібліотека Національного університету «Острозька академія» отримала в дар унікальну колекцію книг Миколи Павловича Ковальського, передану його донькою Іриною Ковальською-Павелко. Це понад три тисячі унікальних за широтою тематики та ретроспекції видань. Окрім цього за роки роботи професора Ковальського в Академії було налагоджено зв'язки із українською науковою діаспорою, Микола Павлович щороку завдяки своїм зв'язкам поповнював фонди бібліотеки.

Сучасні діячі[ред.ред. код]

  • Андрухович Юрій Ігорович (1960) — український письменник, перекладач, кандидат філологічних наук, викладає на спеціальності «Літературна творчість» у Національному університеті «Острозька академія».
  • Атаманенко Алла Євгенівна — доктор історичних наук, професор, декан факультету міжнародних відносин, директор Інституту досліджень української діаспори, співредактор журналу «Український історик» (США, Європа, Канада, Австралія, Україна), член-кореспондент Української Вільної Академії Наук в США та Канаді, автор понад 150 наукових публікацій та книг «Термінологічний словник з історії мистецтва», «Українське Історичне Товариство: сорок років діяльности (1965 — 2005)» (співавтор Л. Винар).
  • Зайцев Микола Олександрович — доктор філософських наук, доцент, завідувач кафедри культурології та філософії.
  • Ірванець Олександр Васильович (1961) — український письменник, викладач кафедри української мови і літератури Національного університету «Острозька академія».
  • Ковальчук Віталій Богданович (1970), доктор юридичних наук, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національного університету «Острозька академія».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]