Національний університет Кордови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний університет Кордови
UNC
Patiocolonialcordoba.jpg
Внутрішній дворик університету
Оригінальна назва Universidad Nacional de Córdoba
Девіз Ut portet nomen meum
Заснований 1613
Ректор Кароліна Скотто
Розташування Кордова (Аргентина)
Тип національний
Бюджет 702 211 090 песо[1]
Студентів 115 000 осіб[2]
Аспірантів 5 900
Докторів наук 1 900
Професорів 8 200
Місце розташування 31°26′18″ пд. ш. 64°11′20″ зх. д. / 31.43833° пд. ш. 64.18889° зх. д. / -31.43833; -64.18889Координати: 31°26′18″ пд. ш. 64°11′20″ зх. д. / 31.43833° пд. ш. 64.18889° зх. д. / -31.43833; -64.18889
Кольори          
Приналежність Національна університетська рада, Університети півночі Аргентини, Університети центрального регіону, Асоціація університетів групи Монтевідео[3]
Адреса www.unc.edu.ar
Телефон/факс +54-11-433-4081

Національний університет Кордови (ісп. Universidad Nacional de Córdoba (UNC)) — один з найбільших університетів Аргентини. Знаходиться у місті Кордова та є найстарішим університетом у країні і четвертим за віком в Америці[4]. Впродовж двох століть був єдиним університетом в Аргентині, але у XX ст. поступився значимістю Університету Буенос-Айреса.

Як і решта національних університетів Аргентини, фінансується державою, але є автономним, відокремленим від церкви і надає безкоштовне навчання. Має власну систему самоврядування, до якої входять представники професорського складу, студентів і аспірантів.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво корпусів університету. Початок ХХ ст.
Студенти підіймають прапор Аргентини над НУК під час університетської реформи

Історія університету починається з 1610 року, коли єзуїти заснували у Кордові Вищу Колегію (лат. Collegium Maximum), де викладалися філософія і теологія. На базі колегії 1613 року було утворено університет і бібліотеку. 8 серпня 1621 року папа Григорій XV дозволив університету присуджувати наукові ступені, а 2 лютого 1622 року це рішення ратифікував король Філіп IV[5].

2 квітня 1767 року король Іспанії Карл III відізвав єзуїтів з територій іспанської корони і університет перейшов до ордену францисканців.

1791 року в університеті було утворено факультет права.

1800 року королівським указом університет отримав назву Королівський університет Святого Карла і Богоматері Монсеррат, а також статус королівського і папського. В університеті почали викладати математику.

1820 року губернатор провінції Кордова Хуан Баутіста Бустос надав університету статус провінційного, а 1856 року він став національним і отримав свою сучасну назву. У 1860-х роках в Аргентині було проведено освітні реформи, внаслідок яких в університеті Кордови припинили викладати теологію[6].

1918 року з Університету Кордови розпочалася університетська реформа в Аргентині, яка згодом розповсюдилася на увесь континент. Головними принципами реформи були автономія вищих навчальних закладів, самоврядування, наближення їх до суспільства, періодичні публічні акредитації для кафедр тощо[7].

У ХХ ст. значно зросла кількість спеціальностей і студентів в університеті, він перетворився на важливий дослідницький центр країни.

Склад[ред.ред. код]

Національний університет Кордови має понад 115 тисяч студентів, які навчаються на 12 факультетах і 250 спеціальностях. До складу університету входить 100 дослідницьких центрів, 25 бібліотек і 16 музеїв[8].

Факультети університету:

Також до складу університету входять Центр післядипломної освіти, Інститут дослідження державного управління, Інститут дослідження космосу, Національний коледж Монсеррат, Вища школа комерції ім. Мануеля Бельграно, Обсерваторія, Астрономічний Музей, Стоматологічна клініка, Відділення інформатики, Національний клінічний шпиталь, Вищій інститут харчової промисловості, Вищій інститут водних ресурсів тощо.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]