Небуття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Небуття́ — відсутність, заперечення буття, неіснування взагалі, неіснуюча реальність, абсолютний початок усього сущого. Ніщо — спосіб існування небуття. За Демокрітом небуття знаходиться серед буття, наповнюючи і пронизуючи його. [1]

Небуття — онтологічна категорія, що є запереченням поняття «буття». Складність осмислення «небуття», зазначена у свій час ще Парменідом, полягає в наступному: в загальному сенсі, небуття — це відсутність, проте опис відсутності має спиратися на якісь ознаки, а наявність ознак, у свою чергу, обумовлює наявність об'єкта опису. Таким чином, виникає парадокс наявності відсутності.

Небуття є Матерія, яка не має потреб. (Філософ Сергій Річка)

Антична філософія[ред.ред. код]

Елейська школа[ред.ред. код]

Парменід, родоначальник елейської філософської школи, вперше поставив проблему усвідомлення буття, проводить пряму відповідність між останнім і реальністю. Протиставляючи буття небуття, Парменід відмовляє небуття у самій можливості існування [2]. Відповідно до вчення елейської школи, небуття не існує, внаслідок цього його не можливо помислити, описати раціонально [3]: ((Цитата | Можна лише щось говорити і мислити, що є: буття адже Є, а ніщо не є.))

Атомісти[ред.ред. код]

Розвиток філософії атомістів, головним чином завдяки Демокріту і Левкіппу, приніс нове сприйняття поняття «небуття». Тут небуття розглядалося як «порожнеча» (ніщо), і за ним визнавалося право на існування в реальності. Знаменитий постулат Демокріта свідчив, що буття не реальніше, ніж небуття. Атомісти сприймали небуття як якийсь простір, протяжність.

Платон[ред.ред. код]

З розвитком діалектичної філософії Платона знову виникає питання про існування небуття. Оскільки діалектика Платона мала на увазі перехід об'єкта в своє інше (теза про єдність протилежностей), то, отже, буття має переходити в небуття [4]. Таким чином було вироблено тезу про існування небуття, необхідність якого дорівнює необхідності існування самого буття.

Релігія[ред.ред. код]

Християнство[ред.ред. код]

Християнство проповідує буття, (вічне життя), можливе тільки із самого початку. І завжди існував Бог, який завжди мав задум про світ і в певний момент вічності створив небуття (ніщо). З цього небуття Бог потім і створив усіх ангелів і матеріальний Всесвіт (((Біблія | 2Мак | 7:28))).

Сучасна наука[ред.ред. код]

Згідно з даними сучасної фізики, античне матеріалістично-атомістичне розуміння небуття як порожнього простору позбавлене сенсу, оскільки:

  1. Навіть абсолютний вакуум з неминучістю містить у собі скалярний полі або океан Хіггса;
  2. В силу квантової невизначеності неможливо з усією певністю постулювати наявність або відсутність частки в будь-якій області простору без проведення перевірки — якщо ж перевірка проводиться, то вона сама по собі робить простір не порожнім;
  3. Простір сам по собі є гравітаційним полем, яке має певні ознаки. Наприклад — кривизну. І схильний до квантових флуктуацій.

Таким чином, погляди сучасної фізики на небуття в матеріальному світі Всесвіту близькі до точки зору Парменіда: «небуття немає», хоча філософський погляд є ширшим, розглядаючи існування небуття і за межами спостережуваного Всесвіту.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Солодуха Н. М. Розуміння онтологічного статусу небуття. Известия КГАСУ. 2006. № 1 (5). С. 127. (рос.)
  2. Асмус В. Ф. Антична філософія, с. 44.
  3. Парменід, «Про природу», f.VI
  4. Асмус У. Ф. Антична філософія, с. 194.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]