Неврологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Невроло́гія — наука, яка вивчає захворювання центральної та периферичної нервової системи, розробляє теорію і практику лікування неврологічних хворих. Слід відмітити, що невропатологи займаються консервативним лікуванням неврологічних хворих, в той час як нейрохірурги здійснюють оперативне лікування травматичних, пухлинних, судинних та ін. ушкодження головного та спинного мозку, нервових сплетінь і стовбурів, а також периферичних нервів.
- З основних термінів, які використовуються в неврології слід відмітити такі: парез — зниження рухової функції кінцівки; елегія — відсутність рухів в ураженій кінцівці; геміпарез — зниження рухів в кінцівках однієї половини тулуба; парапарез — зниження рухів в кінцівках; геміплегія — відсутність рухів в кінцівках на одній стороні тулуба; параплегія[1];— відсутність рухів в кінцівках верхньої чи нижньої половини тулуба. Афазія — порушення мови, акалькулія — порушення рахунку, аграфія — порушення письма, амнезія — порушення пам'яті.
- Головний біль — один з найчастіших симптомів захворювання ЦНС. Одна з причин головного болю — подразнення оболонок головного мозку в результаті запалення, ішемії, набряку головного мозку.
- Запаморочення — короткочасна втрата свідомості (до 5 хвилин) в результаті транзиторного порушення мозкового кровообігу. Цьому сприяє різкий психоемоційний подразник, перегрівання, падіння артеріального тиску. Кома — стійка втрата свідомості, часто і порушення життєво важливих функцій на термін до 3-х тижнів. Причинами є важка черепно-мозкова травма, енцефаліт, гостре порушення мозкового кровообігу. Пацієнт потребує ретельного догляду, штучного годування, при глибокій комі — підтримання життєвих функцій.
Виноски [ред.]
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2010) |
