Недбайло Анатолій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Костянтинович Недбайло
Народження 28 січня 1923(1923-01-28)
Ізюм, Харківська губернія, Українська СРР
Смерть 13 травня 2008(2008-05-13) (85 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Штурмова авіація
Освіта Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби 19411983
Партія ВКП(б)
Звання
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Недбайло Анатолій Костянтинович у Вікісховищі

Анатолій Костянтинович Недбайло (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії, 1-ї повітряної армії, 3-го Білоруського фронту. Генерал-майор авіації (СРСР, 1970), пізніше за роки незалежності України отримав звання генерал-лейтенант авіації (2004) [1].

Біографія[ред. | ред. код]

Льотна куртка Анатолія Недбайла, 1940-ві. Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ

Народився 28 січня 1923 року в місті Ізюмі (тепер Харківської області) в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС з 1944 року. Закінчив неповну середню школу.

У Червоній Армії з 1941 року. Почав службу курсантом Ворошиловградської військово-авіаційної школи пілотів, яку закінчив у 1943 році.

У німецько-радянську війну з березня 1943 року воював на Південному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах: льотчик, командир ланки, заступник командира та командир ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаполку. Відзначився в боях при відвоювання Криму та Білорусі, а також при завдаванні штурмових ударів по військах противника у Східній Пруссії. До жовтня 1944 року зробив 130 бойових вильотів, завдав противникові великі втрати в живій силі і техніці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року Анатолію Костянтиновичу Недбайлу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6247).

У наступних боях до квітня 1945 року льотчик здійснив ще 89 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року Анатолію Костянтиновичу Недбайлу вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після продовжив службу у Військово-повітряних силах СРСР. Успішно закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. Був на викладацькій і керівній роботі у військово-навчальних закладах ВПС. З жовтня 1968 року за вересень 1983 року служив заступником начальника Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. З 1983 року генерал-майор авіації А. К. Недбайло — у відставці.

Автор книги «В гвардійської сім'ї». Київ: Політвидав України, — 1975.

У листопаді 2004 року Указом Президента України підвищений у званні до генерал-лейтенанта авіації ЗС України[1].

Проживав у Києві. Помер 13 травня 2008 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 52а).

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

погруддя в Ізюмі

Нагороджений двома орденами Леніна (1945), трьома орденами Червоного Прапора (1943, 1944, 1945), орденом Олександра Невського (1944), трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1945, 1985), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944), двома орденами Червоної Зірки (1943, 1982), орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня (1975), медалями.

У 1995 році Президентом Леонідом Кучмою вперше у незалежній Україні нагороджено Орденом Богдана Хмельницького Анатолія Недбайла та Олександра Молодчого

У місті Ізюм є вулиця Генерала Недбайла

Бронзовий бюст Героя встановлений на батьківщині.

Література[ред. | ред. код]

Могила Анатолія Недбайла
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України «Про присвоєння військових звань» N 1431/2004 від 19 листопада 2004 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]