Нежить

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Не́жить або рині́т (у медицині; від грец. rinos — ніс) — запалення слизової оболонки носа. Нежить викликають різні мікроби і віруси; розвитку нежитю сприяє переохолодження, сильна запиленість і загазованість повітря. Нежить — частий симптом простудних захворювань (наприклад, грипу, дифтерії, кору і ін.) гострий нежить, що часто повторюється, може перейти в хронічний нежить.

Зазвичай захворювання верхніх дихальних шляхів супроводжуються нежитем. Часто через нежить виникає біль у горлі, а згодом і кашель.

Зазвичай лікується краплями. У народній медицині засобом проти нежитю є сік алое. Якщо людина переважно перебуває в теплі, нежить з часом проходить.

Зазвичай для усунення нежитю з носа, його видихають у носову хусточку, носовик.

Вчені та медики неодноразово доводять, що уникнути захворювання на нежить у дітей практично неможливе, тобто імунітет не може спинити виникнення хвороби.

Народна медицина проти нежиті[ред.ред. код]

З іншого боку, народна медицина пов’язує між собою нежить як хворобу та нежить як духів. Знаходячись у приміщенні, у якому більша сирість, вогкість є більша ймовірність підхопити нежить, інакше кажучи мікроби нежиті знаходяться саме в таких неосвітлених прохолодних місцях. Крім того, причиною нежиті також може бути бажання ніжитися, тобто "ніжити себе" або "закликати до себе нежить": розслаблення організму понижує його захисні можливості і додає ймовірності проникнення нежиті у організм. Вилікувати чи "прогнати" нежить можливо здоровим способом життя, буваючи більше на чистому повітрі, позбавляючись від різних шкідливих звичок, а також уникаючи ситуацій, де вони (бажання до них) можуть виявитися.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]