Заможне (Роздільнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заможне
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Новоборисівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51140110060063089
Основні дані
Засноване 1929
Колишня назва Незаможник
Населення 355
Площа 0,54 км²
Густота населення 657,41 осіб/км²
Поштовий індекс 67154
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 46°59′02″ пн. ш. 30°03′09″ сх. д. / 46.98389° пн. ш. 30.05250° сх. д. / 46.98389; 30.05250Координати: 46°59′02″ пн. ш. 30°03′09″ сх. д. / 46.98389° пн. ш. 30.05250° сх. д. / 46.98389; 30.05250
Середня висота
над рівнем моря
161 м
Найближча залізнична станція Мигаєве
Місцева влада
Адреса ради 67154, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Першотравневе
Карта
Заможне. Карта розташування: Україна
Заможне
Заможне
Заможне. Карта розташування: Одеська область
Заможне
Заможне
Мапа
Мапа

Заможне (до 2016 року — Незаможник, Комуна Незаможник) — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 355 осіб.

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1 вересня 1946 року село Комуна Незаможник було в складі Благоївської сільської Ради Цебриківського району[2].

На 1 травня 1967 року село входило до складу Петрівської сільської Ради[3].

Одеська обласна Рада народних депутатів рішенням від 25 листопада 1991 року у Великомихайлівському районі утворила Першотравневу сільраду з центром в селі Першотравневе і сільській Раді підпорядкувала села Благоєве, Данилівка і Незаможник Петрівської сільради[4].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 346 осіб, з яких 162 чоловіки та 184 жінки.[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 355 осіб.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 80,85 %
російська 12,39 %
вірменська 3,94 %
болгарська 2,82 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020. 
  2. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
  3. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 19.
  4. Відомості Верховної Ради України. — 1992 — № 1 — с. 15-16 [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.].
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.