Нейстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клопи-водомірки (родина Gerridae) — типові представники епінейстону
Плівка на поверхні води, утворена золотистою водоростю Ochromonas

Нейстон (дав.-гр. νευστός — плаваючий) — сукупність організмів, що живуть біля поверхневої плівки води, тобто поблизу межі водного та повітряного середовищ. Нейстон складають в основному водорості та дрібні безхребетні.

Виділяють епінейстон (організми, що живуть над поверхневою плівкою) і гіпонейстон (ті, що прикріплюються до неї знизу, або живуть у воді на глибині до кількох міліметрів).

Поняття «нейстон» може деякою мірою (в залежності від визначення) перекриватися з поняттям «плейстон». Іноді нейстоном називають лише ті організми, в житті яких велику роль грає сила поверхневого натягу води і які тримаються саме на поверхневій плівці[1][2]. При цьому ширшу групу, що включає всіх приповерхневих організмів, інколи називають плейстоном. Але за більш поширеним визначенням, плейстон — це тільки напівзанурені організми, що не обов'язково тісно пов'язані з поверхневою плівкою[2][3].

Нейстон включає мало видів порівняно з планктоном, нектоном та бентосом. До його складу входять деякі найпростіші, одноклітинні водорості, дрібні легеневі молюски, планарії, клопи-водомірки, жуки-вертлячки, личинки комарів та ряд інших дрібних організмів. Велику частину прісноводного нейстону складають водорості різних відділів: золотисті (Chromulina), евгленові (Euglena, Trachelomonas), зелені (Chlamydomonas), жовто-зелені (Botrydiopsis) та інші. До морського гіпонейстону інколи відносять також постійних або тимчасових мешканців верхнього шару води (0—5 см), наприклад, мальків риб, личинок деяких донних тварин.

Нейстонні плівки утворюються, як правило, в стоячих водоймах (озера, болота, калюжі, канави тощо), але можуть з'являтися і в інших водоймах — у місцях, де вода достатньо спокійна. Організми нейстону нерідко розмножуються настільки, що вкривають воду суцільним покривом, при цьому їх кількість на 1 мм² поверхні може досягати десятків тисяч.

У багатьох нейстонних мікроорганізмів для утримання в приповерхневому шарі води є спеціальні пристосування — різні вирости, «вітрила», газові вакуолі в клітинах, велика кількість олії у вигляді включень, слизова оболонка клітин тощо.

Нейстон називають інкубатором моря. При нафтовому забрудненні гинуть в першу чергу саме нейстонні організми.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «plankton - Britannica Online». Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2012-09-08. 
  2. а б Зайцев Ю. П. Морская нейстонология. — Киев: «Наукова думка», 1970. — 264 с.
  3. Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — Москва: Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.

Література[ред.ред. код]

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — Москва: Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.

Див. також[ред.ред. код]