Некрасов Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Олексійович Некрасов
Николай Алексеевич Некрасов
Некрасов 1856.jpg
При народженні Микола Олексійович Некрасов
Дата народження 28 листопада (10 грудня) 1821(1821-12-10)
Місце народження м.Немирів,
Російська імперія
Дата смерті 27 грудня 1877 (8 січня 1878)(1878-01-08) (56 років)
Місце смерті м.Санкт-Петербург, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід діяльності поет
Автограф Автограф — Некрасов Микола Олексійович

Некра́сов Мико́ла Олексі́йович (* 28 листопада (10 грудня) 1821(18211210), м. Немирів, тепер Вінницька область — 27 грудня 1877 (8 січня 1878), Санкт-Петербург) — російський поет.

Дім, де народився М.О.Некрасов. Немирів.

Життєпис[ред.ред. код]

Микола Олексійович Некрасов народився 28 листопада (10 грудня) 1821(18211210) в Немирові Вінницького повіту Подільської губернії.

Батько Некрасова, Олексій Сергійович був дрібномаєтним дворянином, офіцером. Вийшовши у відставку, він оселився у своєму родовому маєтку, в селі Грєшневе Ярославської губернії (нині село Некрасове). Мав кілька душ кріпаків, до яких відносився досить жорстко. Його син з ранніх років спостерігав за цим, і вважається, що це зумовило становлення Некрасова як поета-революціонера.

Мати Некрасова, Олександра Андріївна Закревська, стала його першою вчителькою. Вона мала гарне виховання і всім своїм дітям (яких було 14) теж намагалася прищепити любов до російської мови та літератури.

Дитячі роки Миколи Некрасова пройшли в Грєшневі. У віці 7 років майбутній поет почав складати вірші, а ще через кілька років — сатири.

1832–1837 роки — навчання в Ярославській гімназії. Навчався Некрасов посередньо, періодично конфліктував з начальством через свої сатиричні вірші.

1838 — Некрасов, не завершивши навчальний курс в гімназії (дійшов лише до 5 класу), поїхав до Санкт-Петербурга для вступу до дворянського полку. Батько мріяв, щоб Микола Олексійович став військовим. Але в Санкт-Петербурзі Некрасов, всупереч волі батька, намагався вступити до університету, не витримав вступних іспитів, і став вільним слухачем на філологічному факультеті.

1838–1840 роки — вільний слухач філологічного факультету Петербурзького університету. Дізнавшись про це, батько позбавив його матеріальної підтримки. За власними спогадами Некрасова, він бідував близько трьох років, перебиваючись невеликими випадковими заробітками. Одночасно поет потрапив до літературного та журналістського кіл Санкт-Петербурга.

У 1838 році відбулася перша публікація Некрасова — вірш «Думка» в журналі «Син батьківщини». Згодом кілька віршів з'явилися в «Бібліотеці для читання», потім — в «Літературних додатках до „Російського інваліда“». Всі труднощі перших років життя в Санкт-Петербурзі Микола Олексійович описав згодом у романі «Життя і пригоди Тихона Очеретяна».

1840 — на перші заощадження Некрасов видав свій перший збірник за підписом «Н. Н.», попри те, що В. А. Жуковський його відмовляв. Збірник «Мрії і звуки» не мав успіху. Засмучений Некрасов знищив частину тиражу.

1841 — Некрасов став співробітником бібліографічного відділу «Вітчизняних записок».

У цей же період Микола Олексійович заробляв на життя журналістикою. Він редагував «Руську газету» і вів у ній рубрики «Хроніка Петербурзького життя», «Петербурзькі дачі та околиці». Співпрацював у «Вітчизняних записках», «Російському інваліді», театральному «Пантеоні». Одночасно під псевдонімом Н. А. Перепельський писав казки, абетки, водевілі, мелодраматичні п'єси. Останні з успіхом ставились на сцені Олександрійського театру в Санкт-Петербурзі.

1842 рік — Некрасов познайомився з Бєлінським.

1843 — початок видавничої справи та випуск альманаха «Статейки у віршах без картинок».

1845 — написано перший реалістичний вірш Некрасова «В дорозі». Вірш отримав найвищу оцінку Бєлінського. Цього ж року Некрасов опублікував альманах «Фізіологія Петербургу».

1846 рік — Микола Олексійович видавав альманахи «Петербурзький збірник» і «Перше квітня». До всіх альманахів поета увійшли твори Бєлінського, Тургенєва, Достоєвського, Даля, Герцена. У поліцейських доносах Некрасова за зображення «низовинного» життя Петербурга називають «найвідчайдушнішим комуністом».

1847–1866 роки — Некрасов редагує журнал «Соврємєннік».

1847–1864 роки — Некрасов поєднався у цивільному шлюбі з письменницею Авдотьей Яківною Панаєвою, яка також співпрацює в «Соврємєнніку». Основними темами творчості поета в цей період стали лірика (вірші, присвячені Панаєвим), вірші про міських бідняків, про селянське життя, про народ.

Пам'ятник Некрасову у Вінниці

Середина 1850-х років — Некрасов лікувався від захворювання горла в Італії.

1856 — черговий збірник віршів Некрасова здобув шалений успіх.

1862 — написана поема «Лицар на годину». Твір став результатом поїздки Миколи Олексійовича по рідних місцях. Цього ж року Некрасов придбав садибу Карабиха, розташовану недалеко від Ярославля. Починаючи з цього року, в Карабисі поет проводить щоліта.

1866 — після селянської реформи революційно-демократичний журнал «Соврємєннік» заборонений цензурою.

1866–1876 роки — робота над поемою «Кому на Русі жити добре».

1868 рік — Некрасов отримав право на видання «Вітчизняних записок», якими спільно з М. Є. Салтиковим керував до своєї смерті.

1870 рік — написана поема «Дідусь».

1871–1872 роки — написання поеми «Російські жінки».

1875 — написана поема «Сучасники». На початку цього ж року поет тяжко захворів. Оперувати Некрасова з Відня приїхав знаменитий на той час хірург Більрот, але операція не дала результатів.

1877 рік — М. Некрасов видав цикл віршів «Останні пісні».

27 грудня 1877 (8 січня 1878 року) — Микола Олексійович Некрасов помер в Санкт-Петербурзі від раку. Похований на Новодівичому кладовищі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Капустін Володимир. Лірика народного поета // Некрасов Микола. Лірика: Переклад з російської. — К.: Дніпро, 1971. — С.5—20. — (Серія «Перлини світової лірики»).

Посилання[ред.ред. код]