Некромантія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саул та Ендорська відьма, картина Якоба Корнеліуса (нід. Jacob Cornelisz. van Oostsanen), 1526 рік

Некромантія (від грец. νεκρός — мертвий і грец. μαντεία — гаданння) — вид магії, що вивчає методи й техніки впливу на світ померлих з метою отримання від духів інформації чи допомоги. В основі даної практики лежить переконання в тому, що мертві володіють особливою могутністю й можуть протегувати живим.

Історія[ред.ред. код]

У Стародавній Греції некроманти в стані трансу викликали духів в святилищах Аїда та Персефони. Ці святилища будувалися звичайно в сакральних, близьких до підземного світу місцях: печерах, ущелинах, поблизу гарячих мінеральних джерел.

Починаючи з епохи Ренесансу некромантія з певних причин стала асоціюватися з чорною магією та демонологією в цілому, поступаючись місцем раннього, більш специфічному значенню. Окультист Еліфас Леві в своїй книзі «Dogma et Ritual» визначає некромантію як спосіб пожвавлення астральних тіл.

Пізніше некромантія стала окремим напрямом у магії.

Національний науковий фонд відносить можливість спілкування з духами померлих до одного з найпоширеніших серед американців псевдонаукових помилок [1].

Знамениті некроманти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. National Science Board (2006). «Chapter 7: Science and Technology: Public Attitudes and Understanding». Science and Engineering Indicators 2006. Національний науковий фонд. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (англ.)

Посилання[ред.ред. код]