Немезіс (операція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Операція «Немезіс» — терористична акція[1][2][3][4] партії «Дашнакцутюн» з убивства лідерів Османської імперії, причетних до організації Геноциду вірменів, а також лідерів Азербайджанської демократичної республіки, причетних до організації різні вірменів в Баку у 1918 році. Назву отримала за ім'ям грецької богині помсти Немезиди.

Організація операції[ред.ред. код]

Рішення про проведення операції було ухвалено в жовтні 1919 року на IX з'їзді партії"Дашнакцутюн", що відбувся у Єревані за ініціативою Шаана Наталі. Було складено список 650 осіб, причетних до геноциду, з яких відібрано 41 чоловіки в якості головних винуватців. Для керівництва операцією був організований Відповідальний орган (керівник — посланець Республіки Вірменія у США Армен Гаро) та особливий фонд (керівник — Шаан Сатчаклян). Оперативне керівництво та матеріальне забезпечення операції здійснювали Шаан Наталі та Григор Мерджанов. У збиранні інформації ключову роль відіграв Грач Папазян, який під виглядом турецького студента потрапив до емігрантських кіл младотурків.

Убивства здійснювались таким чином: спочатку організовувалась група у складі 3-5 чоловік для спостереження, потім один, іноді (у разі, якщо турок супроводжувався охоронцями) — 2-3 людини здійснювали убивство. Основними організаційними центрами операції були редакції газет «Чакатамарт» (Константинополь) і «Дрошак» (Бостон). Організатори операції підкреслювали, що вони лише виконують вироки константинопольського суду, який у 1919 році заочно засудив до смерті організаторів геноциду вірменів.

Основні акти, здійснені в ході операції[ред.ред. код]

  • 19 червня 1920 у Тифлісі був убитий колишній прем'єр-міністр Азербайджану Фаталі Хан Хойський, як винуватець, на думку керівників операції, різні вірменів у Баку у вересні 1918 року. Одночасно був поранений колишній міністр юстиції Азербайджану Халіл бек Хасмамедов. Убивство здійснив Арам Єрканян, другим учасником операції був Місак Кіракосян (поранений в ході акції).[5].
  • 19 липня 1920 року у Тифлісі убитий заступник голови Національного парламенту Азербайджану Гасан бек Агаєв .[5].
  • 15 березня 1921 у Берліні убитий колишній міністр внутрішніх справ Туреччини Талаат-паша, який стояв у «чорному списку» під № 1. Убивця — Согомон Тейлерян, був виправданий берлінським судом.[6].

Талаат був застрілений у Берліні вірменином, який здійснив цей акт у помсту за насилля над його співвітчизниками [7]

  • 5 грудня 1921 у Римі під час кінної прогулянки убито колишнього великого візира (прем'єр-міністра) у першому кабінеті младотурків Саїда Халім-пашу. Убивцю — Аршавіра Ширакяна не упіймали й він благополучно повернувся до Константинополя. Інші учасники цієї операції — колишній посол Вірменії у Римі Мікаел Вартанян і агент «М».[5]
  • 17 квітня 1922 у Берліні під час родинної прогулянки вбиті колишній валі Трапезунда Джемал Азмі (відомий, зокрема, тим, що втопив 15 000 вірменів[5]), й засновник організації «Тешкілатіюї Махсусе» («Спеціальний комітет»), що що безпосередньо здійснювала геноцид — Бехаетдін Шакір, а також охоронець останнього. Джемала Азмі застрелив Аршавір Ширакян, він же поранив Шакіра, якого добив Арам Єрканян.[5].
  • 19 липня 1921 у Константинополі вбито колишнього міністра внутрішніх справ Азербайджану Бехбуд-хана Джаваншира як особу, що несе відповідальність за різню вірменів у Баку у вересні 1918 року. Убивця — Місак Торлакян, постав перед британським військовим трибуналом, перед яким також виступили численні свідки вересневої різні. У жовтні трибунал визнав Торлакяна винним у вбивстві, але таким, що не відповідає за свої дії як здійснені у стані афекту, й вислано до Греції.[8] Інші учасники операції — Єрванд Фундукян і Арутюн Арутюнянц.[5].
  • 25 липня 1922 у Тифлісі був убитий колишній міністр військово-морських сил Туреччини Джемал-паша, що за свою жорстокість отримав прізвисько «м'ясник»[9]. Убивці — Петрос Тер-Погосян і Арташес Геворгян, в організації замаху брали участь також Заре Мелік-Шахназарян і Степан Цагікян.[5].

Учасники операції[ред.ред. код]

Убивства вірменів, звинувачених у зраді[ред.ред. код]

У 1920 році у Константинополі були убиті також кілька вірменів, відомих як посібники турків:

  • Мкртич Арутюнян, за словами А. Ширакяна «садист і член політичного відділення турецької таємної поліції»; вбитий Согомоном Тейліряном
  • Ваге Іхсан (Єсаян), що у квітні 1915 року допомагав складати списки відомих вірменів для депортації; убитий Аршавіром Ширакяном
  • Амаяк Арамянц, колишній член партії «Гнчак», що у 1914 році видав змову щодо замаху на життя Талаата й потім співпрацював з турецькою поліцією; убитий Аршаком Єзданяном.

невдалі замахи[ред.ред. код]

На перших місцях у списках операції стояли також колишній військовий міністр Туреччини Енвер-паша та колишній генеральний секретар комітету «Єднання та прогрес» доктор Назім. За ними спостерігали вірмени, але їхнє вбивство не відбулось: Енвер-паша перебрався до Радянської Росії, потім перейшов на бік басмачів у Середній Азії і був убитий в бою 4 серпня 1922 року неподалік від Бухари Яковом Мелкумовим (Мелкумян Акоп Аршакович). Назім повернувся до Туреччини, де невдовзі був страчений Кемалем Ататюрком за організацію замаху на нього.

Убиті в ході операції[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]