Немирович-Данченко Володимир Іванович

Володи́мир Іва́нович Немиро́вич-Да́нченко (*11 23 грудня 1858 — †25 квітня 1943) — російський театральний діяч, режисер, драматург і театральний критик, народний артист СРСР (із 1936). Брат письменника Василя Івановича Немировича-Данченка.

Державна премія СРСР (1942,1943).

Народився в україно-вірменській родині, у м. Тбілісі, вчився в Тбіліській гімназії і на математичному факультеті Московського університету. Співпрацював у гумористичних журналах «Будильник» і «Стрекоза», був театральним рецензентом і критиком «Російського кур'єра» (у свій час редагував цю газету).

Разом із Костянтином Станіславським Немирович-Данченко заснував моськовський художній театр і керував низкою його студій, зокрема, Музичною (пізніше перетвореною в Музичний театр ім. Немировича-Данченка). 25 квітня 1943 роки Володимир Іванович Немирович-Данченко помер від серцевого нападу.

Літературна діяльність

Із белетристичних творів В. І. Немировича-Данченка можна виділити:

Повісті і романи

• «Із дипломом» (1892)
• «На літературних хлібах» (1891)
• «Старий будинок» (1895)
• «Губернаторська ревізія» (1896)
• «У степу» (1900) і ін.

Джерела

Вулиці Києва. Довідник. — УЕ: Київ, 1995