Немира Рязанович
| Немиря Резанович | ||
 | ||
| Корчак | ||
| ||
|---|---|---|
| 1445[a] — 1453 | ||
| Смерть: | не раніше 1453 | |
| Національність: | русин | |
| Країна: | Велике князівство Литовське | |
| Діти: | Maria Niemird | |
Немира Рязанович[2], також відомий як Немиря Резанович гербу Корчак (пол. Niemira Riazanowicz; ? — невдовзі після 31 грудня 1453[3]) — волинський боярин, державний та військовий діяч Литовсько-Руської держави. Прибічник великого князя Свидригайла Ольгердовича.
Життєпис[ред. | ред. код]
Представник впливового і заможного православного роду Корчаків, мав брата Івана Козарина й Мицька. Хроніст Ян Длугош називає його «Ruthenus», себто русином.
Перша достеменна згадка про боярина датується 1424 роком, у ній він вказаний членом оточення князя Свидригайла. Щоправда, ім'я Рязановича спливає і раніше, а саме 1415 року в грамоті настоятелю церкви Пречистої Діви Марії в Жидачеві, де він зазначений свідком надання фундушу[4]. Втім, історики Леонтій Войтович та Сергій Полєхов ставлять під сумнів автентичність останнього документа з огляду на те, що Свидригайло у цей час перебував в Крем'янецькій тюрмі[5].
Впродовж віленського правління Свидригайла Рязанович служив коморником, на початку 1432 року послував до польського короля Владислава Ягайла. Коли у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, Немира зберіг вірність Ольгердовичу. Станом на 1434 обіймав посади маршалка й брянського намісника. У квітні того ж року виїжджав з дипломатичною місією до золотоординського хана Саїд-Ахмада, аби заручитися підтримкою того в боротьбі зі Сигізмундом Кейстутовичем та поляками. На початку 1436 Немира Рязанович та інший волинський боярин Юрша Іванович очолювали похід прибічників Свидригайла на Стародуб та Смоленськ.
Після того, як в 1442 році Свидригайло став волинським князем, Рязанович одержав луцьке намісництво. Поряд з братом належав до князівської ради. Восени 1449 брав участь у з'їзді литовсько-руських панів та великого князя Казимира Ягеллончика, присвяченого темі прилучення Волині до Литви.
Наприкінці 1453 року як луцький староста разом з Олізаром Шиловичем правдоподібно став на чолі волинських бояр, які виступали проти ВКЛ[6].
Маєтності[ред. | ред. код]
За вірну службу Свидригайло після 1442 року надав місту Литовеж, яке посідав Немира Рязанович, магдебурзьке право. У 1460 році отримав від князя Лева Свидригайла село Бубнів (нині Володимирського району)[7].
2 березня 1452 року король Казимир підтверджує Немирі Рязановичу власність на маєтки Литовиж, Сельцо, Торговища, Черевисча, Стволовичі надані йому князем Вітовтом, а також надає власність на маєтки Зімно, Бубново, Чесний Хрест, Марков Став, Сернимав'є.[8]
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Анна. Діти:
- Яків Война (помер після 1461[9]) — придворний Свидригайла[3], за Володимиром Собчуком, був одружений з княжною Марією Степанською, ймовірно, донькою князя Михайла Степанського; вдова по його смерті вийшла за князя Семена Васильовича Несвіцького-Збаразького.[2]
- Марія — дружина князя Михайла Васильовича Чорторийського.[10]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Згідно припущення Галецького, обіймав посаду з 1442 р.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 95. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ а б Собчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI ст.) // Національний університет «Острозька академія». Наукові записки. — Острог, 2011. — С. 18.
- ↑ а б Ożóg K. Riazanowicz Niemira h. Korczak (zm. po r. 1453)… — S. 270.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie z c zasów Rzeczypospolitej Polskiej… — Lwów. — Т. 2. — S. 65. (лат.)
- ↑ Войтович Л. 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник
- ↑ Krupska A. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/4, zeszyt 99. — S. 805. (пол.)
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 143.
- ↑ Архив Юго-Западной России, Часть 7, том 1: III. 3. Жалованная грамота Казимира Ягайловича Немир Резановичу на имения: Литовиж, Селцо, тарговицу, Червисча, Стволовичи, Земно, Бубно, Чесный Крест, Марков Став и Сернинавье. 1452. Марта 2.
- ↑ в оригіналі пол. zm. po r. 1461
- ↑ Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 287. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюліна О. У пошуках сакральної пам'ятки: топографічний та людський простір чудотворної ікони Богородиці з Пілганова // Волинська ікона: дослідження та реставрація: матеріали ХІХ міжнар. наук. конф. — Луцьк, 2012. — С. 113—118.
- Ożóg K. Riazanowicz Niemira h. Korczak (zm. po r. 1453) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1988—1989. — T. XXXI/2, zeszyt… — S. 269—270. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |