Неогеновий період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Неогеновий період
Хронологія 23.03–2.588 млн років тому
Blakey 20moll.jpg
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду бл. 21.5 %[1]
(108 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду бл. 280 ppm[2]
(В 1 разів більше доіндустріального періоду)
Середня температура поверхні впродовж періоду бл. 14 °C[3]
(На 0 °C вище сучасного рівня)

Неоге́новий пері́од (рос. неогеновая система (период), неоген, англ. Neogene, нім. Neogen n, Jungtertiär n) — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому[4]. У якості самостійного стратиграфічного підрозділу неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році[5]. Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.

Він складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03—5,333 млн років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333—2,588 млн років тому)[4].

Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.

У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина – пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем – Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.

Корисні копалини[ред.ред. код]

З неогеновими відкладами пов’язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родов. нафти і газу в прогинах Бл. і Сер. Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах – Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях – Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родов. бурого вугілля і лігнітів, рідше – кам. вугілля. Відмічені родов. сірки пов’язані г.ч. з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Перед-карпаття, Закарпаття, Закавказзя, Сер. Азія та ін.). В Н.с. утворилися розсипні родов. титану, олова, ільменіту, рутилу, цир-кону та ін., численні бокситові родов. тропіч. поясу (Ямайка, Гайана, Сурінам, Гана, Гвінея), родов. бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов’язані численні і різноманітні родов. руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох р-нах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
  2. Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
  3. Image:All palaeotemps.png
  4. а б International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)
  5. Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856
Неоген
Міоцен Пліоцен
Аквітан | Бурдігал | Лангій | Серавалій | Тортон | Мессіній Занклій | П'яченцій | Геласій