Неогеновий період
Неоге́новий пері́од (рос. неогеновая система (период), неоген, англ. Neogene, нім. Neogen n, Jungtertiär n) — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн. років тому[1]. У якості самостійного стратиграфічного підрозділу неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році[2]. Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.
Він складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03—5,333 млн. років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333—2,588 млн. років тому)[1].
Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.
У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина – пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем – Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.
Зміст |
Корисні копалини [ред.]
З неогеновими відкладами пов’язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родов. нафти і газу в прогинах Бл. і Сер. Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах – Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях – Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родов. бурого вугілля і лігнітів, рідше – кам. вугілля. Відмічені родов. сірки пов’язані г.ч. з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Перед-карпаття, Закарпаття, Закавказзя, Сер. Азія та ін.). В Н.с. утворилися розсипні родов. титану, олова, ільменіту, рутилу, цир-кону та ін., численні бокситові родов. тропіч. поясу (Ямайка, Гайана, Сурінам, Гана, Гвінея), родов. бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов’язані численні і різноманітні родов. руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох р-нах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
Примітки [ред.]
- ↑ а б International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)
- ↑ Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856
| Неоген | |
|---|---|
| Міоцен | Пліоцен |
| Аквітан | Бурдігал | Лангій | Серавалій | Тортон | Мессіній | Занклій | П'яченцій | Геласій |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Неогеновий період |
