Неодарвінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Неодарвінізм (вейсманізм) — еволюційна концепція, створена А. Вейсманом (1834–1914) на ранньому етапі розвитку генетики (в кін. XIX — поч. XX ст.).

Неодарвінізмом іноді називають сучасний дарвінізм, що являє собою синтез генетики і класичного дарвінізму, що невдало і неправильно з історичної точки зору[1].

Неодарвінізм А. Вейсмана обґрунтовував положення про те, що всі особливості будови живих істот можуть бути пояснені з точки зору дарвінівської теорії природного добору і немає приводу визнавати яке б то не було внутрішнє прагнення до вдосконалення, яке постулював, наприклад, автогенез (навпаки, заперечуючи роль зовнішніх факторів). Неодарвінізм відкидає можливість успадкування набутих ознак, яку постулював ламаркізм. Одне з основних понять неодарвінізму — вчення про «зародкову плазму» і «зародковий шлях». Згідно з цією концепцією, передаються у спадок лише зміни, що відбуваються в спадкових одиницях статевих клітин — «детермінантах».

А. Вейсман, відзначаючи провідну роль природного добору в еволюції, поширив ідею відбору також і на окремі частини особин і спадкові детермінанти (так званий «тканинної відбір» і «зачатковий відбір»). Започаткована Вейсманом перша спроба пов'язати дані генетики, що тільки-но зароджувалася, з еволюційною теорією і доповнити дарвінівське уявлення про природний відбір вважається, в основному, помилковою, проте деякі ідеї з неодарвінізму все ж перейшли в СТЕ[2]

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]