Неозначено-особове речення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Неозначено-особове речення — односкладне речення, головний член якого виражається дієсловом у формі третьої особи множини теперішнього або майбутнього часу або формою множини минулого часу. Виконувач дії, виражений головним членом неозначено-особового речення, мислиться неозначено, він невідомий, або автор висловлення не вважає за потрібне його називати, зосереджуючи основну увагу на самій дії, а не на її творцеві.Множині умовного способу.

Приклади[ред. | ред. код]

  1. Виступ президента покажуть по телебаченню.

Неозначено-особові речення широко вживаються в науковому стилі: У давнину писали на глиняних табличках, папірусах, пергаменті.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. с.151

Див. також[ред. | ред. код]