Неокласична економічна теорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Неокласична економічна теорія (англ. Neoclassical economics) — економічна теорія, згідно з якою:

  • непередбачені зміни рівня цін здатні породити макроекономічну нестабільність тільки в короткостроковому періоді;
  • у довгостроковому періоді економіка завжди зберігає стабільність при виробництві внутрішнього продукту, що забезпечує повну зайнятість ресурсів внаслідок гнучкості цін і заробітної плати.

Теорія адаптивних очікувань (англ. Adaptive expectations theory) — неокласична теорія, згідно з якою люди в очікуванні майбутніх змін керуються подіями минулого і сьогодення і змінюють свої очікування у міру того, як розгортаються фактичні події. Наприклад, якщо інфляція була високою, люди очікують, що вона буде високою і надалі.

Теорія раціональних очікувань (англ. Rational expectations theory) — неокласична теорія Дж.Ф.Мута, згідно з якою фірми і домогосподарства чекають, що кредитно-грошова і фіскальна політика держави зробить певний вплив на економіку, і, керуючись власною вигодою, роблять дії, що роблять цю політику неефективною.

Література[ред.ред. код]

  • Блауг М. Неоклассическая теория денег, процента и цен // Экономическая мысль в ретроспективе = Economic Theory in Retrospect. — М.: Дело, 1994. — С. 586-606. — ISBN 5-86461-151-4.