Неорганічні полімери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Неорганічні полімери — це полімери де структурними ланками (мономерами) використані хімічні елементи крім вуглецю, хоча сама речовина може його і містити. Наприклад — із заміщеними боковими радикалами. Найпоширенішим з них є полідіметилсилоксан мономером якого є :

—[O-Si(CH3)2]n

Інший приклад неорганічного полімеру — політіазил — (SN)x який є надпровідником нижче 0.26 K.[1].

Приклади[ред.ред. код]

Існує ряд неорганічних полімерів також і з іншими елементами. Наприклад:

Схематичне представлення лінійної молекули полістанату.

При утворенні їх назви використовують назви елементів, що входять до їх складу.

Класифікація[ред.ред. код]

Неорганічні полімери розділяють на:

  1. гомоланцюгові — ті які містять у ланцюгу мономери одного типу
  2. гетероланцюгові — містять у ланцюгу мономери різних типів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. M. M. Labes, P. Love, and L. F. Nichols Polysulfur nitride - a metallic, superconducting polymer // Chem. Rev., 79 (1979) (1) С. 1–15. — DOI:10.1021/cr60317a002.

Посилання[ред.ред. код]

Неорганічні полімери на сторінці TU Freiberg Bergakademie (нім.)


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.