Непокора (злочин проти правосуддя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Злочин (КК України)
Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань
Загальна характеристика
Номер розділу XVIII
Злочин проти правосуддя
Номер статті 391
Кримінальне покарання
види і термін покарань до 3 років ПВ

Непокора — злочин проти правосуддя, за який передбачається кримінальна відповідальність за 391 статтею Кримінального кодексу України. Злочин полягає у злісній непокорі вимогам адміністрації установ виконання покарань (або іншій протидії адміністрації у законному здійсненні її функцій); слід відрізняти даний злочин від злочину, за який відповідальність передбачена у 402 статті Кримінального кодексу.

Склад злочину[ред. | ред. код]

  • Об'єктом злочину є нормальна діяльність установ виконання покарань (у статті зазначається, що злочин стосується виправних центрів та виправних або виховних колоній).
  • Об'єктивна сторона злочину виражається або в непокорі, або в іншій протидії адміністрації у законному здійсненні її функцій.
    • Непокора — відкрита відмова засудженого від виконання конкретних вимог представника адміністрації виправної установи, який мав право пред'явити таку вимогу, а засуджений був зобов'язаний і міг її виконати, але умисно не виконав. Непокора є злісною у випадку, коли відмова від виконання чітких, конкретно сформульованих і законних вимог адміністрації установи була неодноразовою, демонстративною чи зухвалою[1][2].
    • Іншою протидією адміністрації у законному здійсненні її функцій можуть вважатися в умисних діях, спрямованих на перешкоду нормальній праці засуджених, на здійснення заходів згідно з правилами внутрішнього розпорядку тощо.
    • Представниками адміністрації є особи, які уповноважені застосовувати до засуджених заходи заохочення і стягнення. Злочин є закінченим з моменту вчинення описаних діянь.
  • Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
  • Суб'єктом злочину може бути лише особа, засуджена до обмеження чи позбавлення волі, якщо протягом року вона була піддана стягненню у виді переведення до одиночної камери чи переведення на суворіший режим відбування покарання.

Відповідальність[ред. | ред. код]

У статті 68 Кримінально-виконавчого кодексу України (заходи стягнення щодо особи, засудженої до обмеження волі) не визначено дисциплінарну відповідальність у вигляді переведення на суворіший режим за порушення вимог відбування покарання або переведення в одиночну камеру. Тому відповідальність за вчинення цих дій під час відбування покарання у виді обмеження волі фактично не визначена, у той час як систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання при відбуванні покарання у виді обмеження волі передбачена кримінальна відповідальність за 390 статтею КК.

У 391 статті кримінальна відповідальність за злочин передбачена у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

За період з 2010 року до 2019 року винесено 854 вироки за статтею 391 КК, з яких 775 винесено за відмову від виконання певних обов'язків (найбільше за відмову від прибирання приміщень — 479 вироків, виконання робіт з благоустрою — 108 вироків)[3].

Наявність цієї статті у Кримінальному кодексі, її формулювання та застосування неодноразово були об'єктом критики, озвучувалися заклики до вилучення статті з Кримінального кодексу[3][4][5][6].

Злочин в інших країнах[ред. | ред. код]

  • В Кримінальному кодексі Російської Федерації подібний (чи аналогічний) злочин відсутній.
  • В Кримінальному кодексі Білорусі наявний аналогічний злочин (411 стаття): «Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи, що виконує покарання у вигляді позбавлення волі» (так само, як і в Україні — після застосування дисциплінарних стягнень). Кримінальна відповідальність виражена позбавленням волі на строк до одного року, а за обставин, які обтяжують покарання, — до двох років.
  • Схоже визначення є у Кримінальному кодексі Молдови, у статті № 321: «Непокора із застосуванням насильства вимогам адміністрації пенітенціарної установи». Покарання — позбавлення волі на строк до п'яти років.
  • У Кримінальному кодексі Грузії існує кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 378, серед іншого, за «непокору законним вимогам співробітника пенітенціарної установи, що супроводжується погрозою смерті, шкоди здоров'ю або майну»; карається позбавленням волі до трьох років.
  • Не знайдено аналогічних складів злочину у Кримінальному кодексі В'єтнаму, Туркменістану (глава 24), а також у Кримінальному кодексі Нової Зеландії.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення ВС України у справі № 688/819/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. 
  2. Непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань є злісною, якщо відмова від виконання вимог була неодноразовою, демонстративною чи зухвалою. LexInform. 
  3. а б Карелін, В.В.; Звенигородський, О.М. (2020). Особливості застосування кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. Питання боротьби зі злочинністю: 61—66. 
  4. Рудницьких, М. І. (2017). Декриміналізація дій, передбачених статтею 391 Кримінального кодексу України: за чи проти. Вісник Пенітенціарної асоціації України (2): 178—184. 
  5. Пузирьов, М.С.; Сокоринський, Ю.В.; Боднар, І.В. (2019). Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань: рудимент минулого чи потреба сьогодення?. Юридичний бюлетень (Одеський державний університет внутрішніх справ) (11): 205—212. 
  6. Громадські організації закликають скасувати статтю 391 Кримінального кодексу. Реанімаційний пакет реформ. 13 грудня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]