Несебир (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Несебр)
Перейти до: навігація, пошук
Несебир
Несебър
Герб
Основні дані
Країна Болгарія
Регіон Бургаська область
Засноване II тис. до н.е.
Населення 10 324 чоловік (2008)
Площа міста 31,852 км²
Поштові індекси 8230
Телефонний код 359 0554
Географічні координати 42°39′37″ пн. ш. 27°43′05″ сх. д. / 42.66028° пн. ш. 27.71806° сх. д. / 42.66028; 27.71806Координати: 42°39′37″ пн. ш. 27°43′05″ сх. д. / 42.66028° пн. ш. 27.71806° сх. д. / 42.66028; 27.71806
Міська влада
Веб-сторінка [1]
Мер міста кмет: Микола Димитров (з 2007 р.)
Несебир (Болгарія)
Несебир
Несебир

Несе́бир, або Несебар (болг. Несебър) — місто, розташоване на південному сході Болгарії на Чорному морі між курортом Сонячний берег і містом Поморіє. Воно є центром общини (муніципалітету) Несебир Бургаської області.

Географія[ред.ред. код]

Община Несебир займає північну частину області Бургас. Морське узбережжя і різноманітна природа створюють сприятливі умови для розвитку туризму.

Стару і нову частину міста Несебир з'єднує перешийок довжиною 400 метрів.

В общині Несебир розташовано найбільшу туристичну агломерацію на болгарському узбережжі Чорного моря «Сонячний берег» («Сланчев бряг»). Тут працюють 200 готелів з більш ніж 200 000 місць, здається в оренду 630 приватних квартир з більш ніж 35.000 місць, діє біля 1000 підприємств громадського харчування.

Історія[ред.ред. код]

Античність[ред.ред. код]

Див. також: Месембрія

Заснування фракійського поселення на місці сучасного Несебира відносять на кінець ІІ тис. до н. е. Тоді воно було відомо як «Мелсамбрія», тобто «місто Melsa», легендарного засновника поселення. Поселення мало дві зручних гавані — південну і північну, де навіть сьогодні знаходять багато останків стародавніх кораблів.

Залишки стародавніх мурів Несебира.

В кінці 6 ст. до н. е. до фракійських берегів прибули грецькі поселенці дорійського походження і заснували тут свою колонію. Місто, яке змінило назву на «Мессамбрія», поступово розширювалося, будувалися храми, школи, театр. З того періоду залишилися фрагменти фортечних мурів і рештки глиняного посуду.

Мессамбрійці почали карбувати власні монети близько 440 р. до н. е., приблизно з І ст. до н. е. чеканили золоті монети. У міста були жваві торговельні відносини з полісами Чорного, Егейського і Середземного морів.

У 72 р. до н. е. місто було здано мешканцями без опору римському полководцю Марку Лукуллу і згодом стало частиною Римської імперії. Римляни не стали руйнувати мури і громадські будівлі. Вони спорудили терми і систему водопостачання. Месемврія, як тоді називали місто, продовжувала карбувати свої бронзові монети і залишалася важливим торгівельним і культурним центром на узбережжі Чорного моря римської Фракії, незважаючи на зростання поруч Анхіалу (нині — Поморіє). Після розпаду Римської імперії Месемврія опинилась у складі її східної частини.

Болгарські і візантійські часи[ред.ред. код]

Церква Христоса Панкратора, XIII—XIV ст.

681 року тюркські племена булгар з Приазов'я на чолі з ханом Аспарухом відбили у Візантії придунайські землі, підпорядкували місцеві слов'янські племена і заснували тут своє ханство. Месемврія стала важливою фортецею візантійців на кордоні з болгарами. Але 812 року його після 14-денної облоги здобув хан Крум, після чого тут поселилися слов'яни та булгари, і місто почали називати Несебир. 863 року візантійці повернули собі місто.

У серпні 917 року неподалік Несебиру сталася Ахелойська битва, в якій болгари на чолі з царем Сімеоном розбили армію візантійського імператора Лева Фоки, який саме через Несебир втік до Константинополя.

В черговий раз Несебир став частиною болгарської держави 1304 року під час правління царя Тодора Святослава. Місто пережило свій апогей під час правління царя Івана Олександра.

На той час Несебир став відомий, як «місто сорока церков», що на одиницю площі є найбільшим показником у світі.

1366 року місто було захоплене лицарями графа Амедео ді Савойя, який продав його візантійському імператору за 15 000 золотих монет.

1396 року Несебир в перший раз зазнав нападу з боку турків, а за три місяці до падіння Константинополя, 1453 року, місто остаточно потрапило під владу Османській імперії.

Османський період і часи відродження[ред.ред. код]

У роки османського панування життя у місті занепало. Церкви, які будувались, мали бідний зовнішній вигляд і оздоблення, але жоден з храмів Несебира не був перебудований на мечеть.

Оригінальні будинки Несебира XVII—XIX ст.

Від епохи Відродження XVII—XIX ст. залишилась оригінальна житлова забудова двоповерхові будинки з кам'яним 1-м поверхом і дерев'яним 2-м, але більшої площі — типові представники чорноморської архітектури, багато млинів, громадські лазні й фонтани.

Востаннє турецької фортеці Месемврія довелося воювати в ході російсько-турецької війни 1828-29 рр. - 9-11 липня 1829 9 липня до фортечних стін, оборонцям військами двухбунчужних паші Османа, з моря підійшли кораблі російського військового флоту, а з суші - російська піхота.

Перешийок, що з'єднував Месемврії з материком, захищався стародавньої масивної вежею і (із заходу) редутом. Гарнізон фортеці становив 2000 осіб при 15 гарматах. До вечора 10 липня до міста підійшли три російських уланських полку і піхота, під командуванням генерал-майора Отто Івановича вахту. На пропозицію здатися турки відповіли відмовою. Тоді російська артилерія відкрила вогонь по редуту на перешийку і буквально після кількох пострілів змусила його гарнізон капітулювати. Одночасно бомбардирські кораблі з ескадри адмірала Олексія Самуїловича Грейга почали обстріл Месемврії і п'ятим ж попаданням підірвали головний пороховий льох турків. Після цього російський генерал-від-інфантерії Логгин Осипович Рот запропонував Осман-паші здатися, і той погодився за умови, що гарнізон зможе покинути фортецю. Російські відкинули цю умову, і тоді Осман-паша виторгував собі час до світанку 11 липня, щоб переконати здатися своїх підлеглих. На світанку 11 липня 1829 росіяни отримали ключі від Месемврії. У полон здалися 2000 турків, було взято 19 гармат, 10 прапорів і великі запаси продовольства. Частина гарнізону намагалася на гребних судах піти у Анхіалос (нині Поморіє), але російський бриг «Орфей» зірвав евакуацію. У взятті Месемврії брали участь такі знамениті російські полководці, як Яків Петрович Бакланов, Лазар Маркович Серебряков і Олександр Іванович Юшков, а також командир фрегата «Поспішний» Казарський Олександр Іванович, два місяці тому прославив своє ім'я легендарним боєм на бригу «Меркурій». Операція з узяття Месемврії 9-11 липня 1829 була яскравим прикладом чіткого і плідної взаємодії сухопутних і військово-морських сил.

11 липня в Месемврії прибув головнокомандувач російською армією Іван Іванович Дибич, який наніс візит адміралу А. С. Грейгу на лінійному кораблі «Париж» і зазначив там день народження великої князівни Ольги Миколаївни. 12 липня імператор Микола I отримав від Дібича лист: «Переможні прапори Вашої Величності майорять на стінах Месемврії, Ахіоло і Бургаса, серед населення, яке зустрічає наших сміливців як визволителів і братів». У відповідь на цей лист Микола I подарував Дибичу титул графа, з почесною приставкою до прізвища «Забалканський».

На честь взяття Месемврії було названо 2 бойових кораблі російського флоту. Перший, 24-гарматний корвет «Месемврія», увійшов до складу Чорноморського флоту в квітні 1832 і в травні 1838 загинув під час шторму в гирлі річки Сочі. Другий, 60-гарматний фрегат «Месемврія», однотипний зі знаменитим фрегатом «Паллада», входив до складу Чорноморського флоту з листопада 1840, а 13 лютого 1855 був затоплений в Севастопольській бухті.

У 1921 р в Месемврії була створена Месемврійско-Красновская козача станиця, що об'єднала емігрували в Месемврії російських козаків. Станичним отаманами були: з 1921 р - полковник П. Д. Родіонов, з 1922 р - хорунжий Ф. А. Захаров, з 1923 р - хорунжий Кузнєцов, у березні 1924 - знову П. Д. Родіонов, з кінця березня 1924 - генерал-майор В. К. Лазаркевіч, з травня 1927 - П. Ф. проскура. Останні документальні свідчення про діяльність станиці відносяться до 1928 Списки козаків станиці нині зберігаються у Державному архіві Російської Федерації (фонд Р-6048, оп.1)

Сучасний Несебир[ред.ред. код]

Несебир оголошений архітектурним і археологічним заповідником в 1956, а в 1983 потрапив до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (історична частина). У повоєнні часи на схід від Несебира постав курорт «Сонячний берег».

Культура і пам'ятки[ред.ред. код]

Церкви[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Регулярні події[ред.ред. код]

Щорічні фестивалі «Месембрія», «Сонце, радість», «Свято меду», яке відбувається на початку вересня.

Державні установи[ред.ред. код]

У Несебирі є громадський центр, який в кінці 2005 року святкував своє 100-річчя, і міський театр. 5 музейних експозицій;

  • Регіональне відділення поліції
  • Районний суд

Політика[ред.ред. код]

Мер (кмет) 3 2007 року — Микола Димитров (2011 р. переобраний на новий термін),

Голова ради общини — Благой Вангелов Филипов (з 2011 р.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]