Нестайко Всеволод Зіновійович
| Всеволод Зіновійович Нестайко | |
 |
|
| Дата народження: | 30 січня 1930 |
|---|---|
| Місце народження: | Бердичів Житомирська область  Україна |
| Громадянство: | Україна |
| Рід діяльності: | письменник |
| Напрямок: | дитяча література |
| Жанр: | проза |
| Премії: |
Премія ім. Лесі Українки, внесений до Почесного списку імені Г. К. Андерсена |
| Неофіційна спільнота у facebook
|
|
Всеволод Зіновійович Нестайко (*30 січня 1931, Бердичів) — письменник, класик сучасної української дитячої літератури[1]. Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964), «Незнайомець з 13-ї квартири» (1966), «Таємниця трьох невідомих» (1970))[2].
Зміст |
[ред.] Біографія
Батько В. Нестайко подоляк-тернополянин під час Першої світової війни був «січовим стрільцем» в австрійській армії. Заарештований в 1933 році радянською владою, загинув у концентраційному таборі[1].
Мама Нестайка викладала російську мову та літературу. По смерті батька у 30-ті роки переїжджає з сином до Києва де під час фашистської окупації організує маленьку підпільну школу[2].
Нестайко закінчує десятилітню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у п'ятому та дев'ятому класах. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці[2]. Після школи вступає на слов'янське відділення філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Всеволод Нестайко закінчує навчання на філологічному факультеті в 1952 році.
У дитинстві разом із сусідом і ровесником Вітасиком Дяченком читали книги: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна «Колумб»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном[2].
[ред.] Літературна праця
Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка»[1].
Витяг з першого оповідання написаного у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: Ноги у мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків[2]
| « | А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше. | » |
П'ятдесятирічній шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році[1][2].
За його повістями та оповіданнями поставлені фільми «Одиниця з обманом», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».
Після проголошення Акту Незалежності України В.Нестайко разом з поетом та редактором Іваном Малковичем опрацьовують та публікують нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір був позбавлений деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди[3].
На початку 2000 року друкує у «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив»[2].
Веде програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка»[2].
[ред.] Визнання
Згідно iз соцопитуваннями, проведеними у 1990 — 1992 роках Державною бібліотекою для дітей та Міністерством культури — твори Володимира Нестайка визнані лідерами читацького інтересу[2].
Літературні премії:
- Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»[1].
- Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»[1].
- Премії імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»[1].
- Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком»[1].
Міжнародні нагороди фільмів що були зняті по мотивам творів В.Нестайко:
- Гран-прі Міжнародного кіно-фестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки»[1].
- Головна премія Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки»[1].
- Премія Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця з обманом»[1].
- Спеціальним приз на кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985)[1].
1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури[4][1][2].
[ред.] Твори
- «Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):
- «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;
- «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);
- «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;
- «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):
- «Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань;
- «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;
- «Марсіанський жених» (1968) — п'єса;
- «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;
- «Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;
- «Одиниця з обманом» (1976) — повість;
- «Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;
- «Пригоди журавлика» (1979) — повість;
- «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;
- «Пересадка серця (п'єса)» (1983) — п'єса;
- «Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;
- «П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;
- «Скринька з секретом» (1987) — повість;
- «Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;
- «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;
- «Чорлі» (1995) — повість-казка;
- «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003)[2] — детективна казка;
- «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка.
[ред.] Ресурси
 |
Всеволод Нестайко у Вікіцитатах? |
|---|
[ред.] Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п «Всеволод Нестайко». видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». офіційний сайт видання. http://ababahalamaha.com.ua/uk/Нестайко_Всеволод. Процитовано 2011-12-17.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Кацун Юлія (2003-01-29). «Всеволод НЕСТАЙКО: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури»». щоденна всеукраїнська газета «День». http://day.kiev.ua/14849/. Процитовано 2011-12-18.
- ↑ а б В.Нестайко. «Від автора, Всеволод Нестайко». видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». офіційний сайт видання. http://ababahalamaha.com.ua/uk/Від_автора%2C_Всеволод_Нестайко. Процитовано 2011-12-17.
- ↑ Інформація вимагає уточнення з першоджерел. Існує Премія імені Г. К. Андерсена, а де знаходиться «Особливий почесний список Г. Х. Андерсена» -- не відомо.
