Несін Віталій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віталій Несін
Віталій Несін
Віталій Несін
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Леонідович Несін
Народження 23 лютого 1984(1984-02-23)
  Каховка, УРСР
Смерть 22 грудня 2004(2004-12-22) (20 років)
  Нова Каховка, Україна
Поховання Нова Каховка
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1998—2001 Україна УФК (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001—2003 Україна «Дніпро» (Дніпроп.) 3 (0)
2001—2003 → Україна «Дніпро-2» 25 (1)
2001—2002 → Україна «Дніпро-3» 13 (1)
2002 → Україна «Динамо-2» (К) 9 (0)
2003 → Україна «Борисфен» 10 (0)
2003 → → Україна «Борисфен-2» 1 (0)
2004 Україна КЗЕСО (ААФУ)
2004 Україна «Ворскла» 11 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2002—2003
2003—2004 		Україна Україна (U-17)
Україна Україна (U-19) 		1 (0)
3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віталій Леонідович Несін (нар. 23 лютого 1984, Каховка, УРСР — пом. 22 грудня 2004, Нова Каховка, Україна) — український футболіст. Нападник.

Вихованець каховського футболу, займався в дніпропетровському УФК. Професійну кар'єру розпочав у дніпропетровському «Дніпрі». У 2002 році виступав в оренді за київському «Динамо». Вважався одним з найперспективніших футболістів України[1]. Став одним з найкращих гравців на турнірі пам'яті Валентина Гранаткіна. Виступав за юнацьку та молодіжну збірну України. У 2003 році виступав в оренді за «Борисфен». Після цього перебував на перегляді в російських клубах «Динамо» і «Ростов». У 2004 році став гравцем полтавської «Ворскли-Нафтогаз». 22 грудня помер в лікарні міста Нова Каховка, після того як потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

У шість років батьки відвели його в дитячо-юнацьку спортивну школу з рідної Каховки, перший тренер — В. Г. Воронін. Після цього займався у тренера С. В. Корольського, під керівництвом якого досяг перших успіхів у дитячо-юнацькому футболі. Брав участь в обласних змаганнях, змагання на приз клубу «Шкіряний м'яч». Після закінчення сьомого класу ЗОШ № 3, Віталій продовжив навчання в дніпропетровському Училище фізичної культури, тренував там Валентин Нападенський. Також разом з ним займався Євген Ширяєв[2].

«Дніпро» та «Динамо»[ред. | ред. код]

У червні 2001 року розпочав виступати в «Дніпрі-2» та «Дніпрі-3», в Першій і Другій лізі України. При тренері Миколі Федоренко він почав потрапляти в заявку на матчі Вищій лізі[1]. Після цього «Дніпро» очолив Євген Кучеревський і зробив ставку на досвідчених футболістів[1]. Віталій спільної мови з Кучеревським не знайшов[1]. Проте при Кучеревського Несін дебютував у Вищій лізі 8 квітня 2002 року в матчі проти київського «Арсеналу» (0:1)[3], Віталій вийшов на 46 хвилині замість Сергія Косілова. У сезоні 2001/02 років разом з «Дніпром» дійшов до півфіналу Кубка України, де клуб програв донецькому «Шахтарю» (2:1)[4]. Несін вважався одним з найперспективніших футболістів України. Всього за «Дніпро» в Кубку Несін провів 3 матчі, причому у всіх поєдинках він грав по одному тайму.

Так як у «Дніпрі» у нього не склалися стосунки з Кучеревським, він був відданий в оренду гранду українського футболу київським «Динамо» в червні 2002 року, причому на запрошення самого Валерія Лобановського[1][5]. Але в травні 2002 року Лобановський помер. Після від'їзду в «Динамо» Кучеревський сказав — «У хлопця дах потік від авансів, виданих в ранньому віці»[1]. Головний директор «Дніпра» Андрій Стеценко, заявив що «Динамо» пропонувало обміняти Несіна на Олега Венглінського. Також у Несіна була пропозиції від донецького «Шахтаря», де працював Микола Федоренко, знайомий Віталію по «Дніпру»[1]. Віталій потрапив в заявку Олексія Михайличенка на кваліфікацію Ліги чемпіонів[6], але в турнірі не зіграв. В основі «Динамо» йому закріпитися не вдалося, тому Несін виступав за «Динамо-2» у Першій лізі, де провів 9 матчів. Причому у всіх зустрічах він виходив на заміну. Взимку 2003 року повернувся до «Дніпра», де знову виступав за «Дніпро-2». Причиною гри у другій команді стала незадовільна спортивна форма.

«Борисфен» та «Ворскла»[ред. | ред. код]

Влітку 2003 року відданий в піврічну оренду новачкові Вищої ліги бориспільському «Борисфену», також разом з ним в клуб вирушили інші партнери по «Дніпру» — Олег Карамушка та Юрій Слабишев[7]. У команді дебютував 17 липня 2003 року в матчі проти запорізького «Металурга» (1:0)[8], Несін розпочав матч в основі, але на 68 хвилині він був замінений на Юрія Слабишева. За півроку в «Борисфені» у Вищій лізі він зіграв 10 матчів, причому в жодному з цих поєдинків не зіграв повні 90 хвилин. Також провів 1 матч за «Борисфен-2» у другій лізі чемпіонату України проти тернопільської «Ниви» (3:0)[9], Несін вийшов у другому таймі замість Максима Стадника. У грудні 2003 року Віталій вирушив на перегляд в московське «Динамо», де тренером тоді був Ярослав Гржебик[10]. Після одного з тренувальних матчів проти турецького «Різеспора» (0:2 — на користь турків), головний тренер Ярослав Гржебик відзначив гру Віталія Несіна[11].

Український нападник Несін — швидкісний гравець, який уміє виконувати на полі великий обсяг роботи. У матчі з турками він запам'ятався своїми нестандартними, оригінальними рішеннями

— Ярослав Гржебик

У лютому 2004 року полетів разом з «Динамо» на збір в Німеччині[12]. У березні 2004 року було повідомлено, що «Динамо» не придбає Віталія через недомовленості з «Дніпром» про суму трансферу. Влітку 2004 року провів 2 матчі та відзначився 2 голами в аматорському чемпіонаті України за КЗЕСО з Каховки. У червні 2004 року Несін побував на перегляді в російському «Ростові»[13].

30 липня 2004 року Несін підписав контракт з полтавською «Ворсклою-Нафтогаз»[14], де тренером був Володимир Мунтян. 6 серпня його було офіційно представлено в конференц-залі клубу, Несін взяв собі 39-й номер, також було повідомлено що Віталій підписав дворічний контракт. У команді дебютував 1 серпня 2004 року в виїзному матчі проти криворізького «Кривбасу» (1:0)[15], Несін відіграв весь поєдинок. У «Ворсклі» Віталій Несін став основним гравцем, хоча в команді так і не відзначився забитим м'ячем. Зіграв у першій половині сезону 2004/05 років повні 11 матчів у Вищій лізі та 2 матчі в Кубку України. Хоча Несін і був основним гравцем, головний тренер Володимир Мунтян залишився незадоволений його грою.

Як і раніше ніяк не може знайти себе Несін — футболіст, багато забивав в юнацькому футболі. За своєю працездатності, за швидкісними якостями — він один з найкращих в команді, але форвард повинен ще й забивати голи

— Володимир Мунтян

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Виступав за юнацьку та молодіжну збірну України. У 2002 році на турнірі пам'яті Валентина Гранаткіна в Санкт-Петербурзі, Несін став найкориснішим гравцем, також виступав з капітанською пов'язкою. Україна завоювала бронзові медалі, в матчі за 3-є місце «жовто-блакитні» обіграли Білорусь (0:1). Несін отримав шанс поїхати на молодіжний чемпіонат світу 2005 в Катарі[16].

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

У збірній[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • Найкращий гравець Меморіалу Валентина Гранаткіна: 2001
  • Найкращий бомбардир Меморіалу Валентина Гранаткіна: 2001

Смерть[ред. | ред. код]

21 грудня 2004 року потрапив в автомобільну катастрофу[17]. Несін їхав в машині свого друга на задньому сидінні в гості до матері, для якої вже купив торт[17]. Поруч знаходилися дружина й дитина друга Несіна, вони загинули на місці аварії[17]. Віталія доставили в коматозному стані в районну лікарню міста Нова Каховка[17]. Віталій втратив багато крові, лікарі добу боролися за його життя[17]. Наступного дня, 22 грудня він помер, не приходячи до тями[18]. Його похорони відбулися в Новій Каховці[17].

Минулого року ми пережили трагедію, в автокатастрофі втратили Віталія Несіна, пам'ять якого хотілося б вшанувати хвилиною мовчання. Нехай він не так добре зіграв в першому колі, як міг би, але я переконаний, що цей футболіст мав дуже великий потенціал, який, на жаль, так і не зумів розкрити. Але ж Віталіка викликали на збір молодіжної збірної України, яка в січні планує взяти участь в турнірі в Катарі.

— Володимир Мунтян

Пам'ять[ред. | ред. код]

Встановлено пам'ятник Віталію Несіну, в каховській дитячо-юнацькій спортивній школі є меморіальна дошка пам'яті Віталія Несіна. Щороку проходить традиційний дитячо-юнацький турнір з футзалу «Меморіал пам'яті вихованця Каховської ДЮСШ футболіста Віталія Несіна». Взимку 2007 року на турнірі грали футболісти 1994—1995 року народження.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батьки — Леонід Іванович Несін і Надія Ярославівна Несіна. Незадовго до смерті Віталій збирався одружитися з дівчиною Яною, сестрою загиблого воротаря Сергія Перхуна[18]. Несін познайомився з Яною в Ялті, де проводив збори з другою командою «Дніпра». Після того як Віталій помер, він приходив уві сні до Яни[18]. Віталій Несін часто їздив до дитячих будинків, купуючи різні подарунки[18].

Клубна статистика виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
2000/01 Україна «Дніпро-3» Друга ліга України 1 0 — —
2000/01 Україна «Дніпро-2» Перша ліга України 1 0 — —
2001/02 Україна «Дніпро-3» Друга ліга України 13 0 — —
2001/02 Україна «Дніпро-2» Перша ліга України 12 0 — —
2001/02 Україна «Дніпро» (Дніпропетровськ) Вища ліга України 3 0 3 0
2002/03 Україна «Динамо-2» (Київ) Перша ліга України 9 0 — —
2002/03 Україна «Дніпро-2» Перша ліга України 10 1 — —
2003/04 Україна «Борисфен-2» Друга ліга України 1 0 — —
2003/04 Україна «Борисфен» Вища ліга України 11 0 3 0
2003/04 Україна КЗЕСО Аматорський чемпіонат України 2 2 — —
2004/05 Україна «Ворскла-Нафтогаз» Вища ліга України 11 0 2 0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Виталий Несин: «Пытаюсь найти „своего“ тренера» (рос.). Спорт-Экспресс. 16 грудня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  2. ↑ «Черноморец» может выиграть у «Днепра», и у «Шахтёра» (рос.). Football.ua. 1 жовтня 2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  3. ↑ Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  4. ↑ Протоколы всех матчей Кубка Украины (рос.). Украинский футбол от Алексея Кобызева. Процитовано 3 лютого 2010.
  5. ↑ Костышин, Крипак, Венглинский и Полунин — игроки «Днепра», Несин — в аренде «Динамо» (рос.). Террикон. 28 червня 2002. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  6. ↑ Заявка киевского «Динамо» на второй квалификационный раунд ЛЧ (рос.). UA-Футбол. 31 липня 2002. Процитовано 3 лютого 2010.
  7. ↑ «Борисфен» пополнился игроками «Днепра» (рос.). UA-Футбол. 1 липня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  8. ↑ Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  9. ↑ Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 18 лютого 2010.
  10. ↑ Виталий Несин на просмотре в московском «Динамо» (рос.). UA-Футбол. 5 грудня 2003. Процитовано 3 лютого 2010.
  11. ↑ Главный тренер московского «Динамо» доволен Несиным (рос.). UA-Футбол. 9 січня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  12. ↑ «Динамо» улетает в Германию без Канчельскиса, но с Точилиным (рос.). Sports.ru. 13 лютого 2004. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2010.
  13. ↑ Несин поехал в «Ростов» (рос.). UA-Футбол. 12 червня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  14. ↑ «Ворскла» подписала Несина и Полуницкого (рос.). UA-Футбол. 30 липня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  15. ↑ Протокол матча (рос.). Украинский футбол от Дмитрия Трощия. Процитовано 3 лютого 2010.
  16. ↑ В автокатастрофе погиб Виталий Несин (рос.). Газета «Факты и комментарии». Архів оригіналу за 18 липня 2007. Процитовано 3 лютого 2010.
  17. ↑ а б в г д е Погиб Виталий Несин (рос.). UA-Футбол. 23 грудня 2004. Процитовано 3 лютого 2010.
  18. ↑ а б в г Яна Перхун: «Футбол смотреть перестала...» (рос.). UA-Футбол. 28 вересня 2007. Процитовано 3 лютого 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Несін_Віталій_Леонідович&oldid=38149639