Нетребко Ганна Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганна Юріївна Нетребко
Анна Юрьевна Нетребко
фотографія
Основна інформація
Дата народження 18 вересня 1971(1971-09-18) (42 роки)
Місце народження Краснодар, СРСР (РРФСР)
Країна Росія, Австрія
Професія оперна співачка (сопрано)
Жанр опера, романс
http://www.annanetrebko.com/

Га́нна Ю́ріївна Нетре́бко (* 18 вересня 1971, Краснодар, СРСР) — російська оперна співачка[1], (сопрано). Народна артистка Росії. Громадянка Росії, з 2006 року також громадянка Австрії, мешкає у Відні.

Біографія і артистична кар'єра[ред.ред. код]

Батьками співачки були Нетребко Юрій Миколайович (1934 р. нар.), інженер-геолог, та Нетребко Лариса Іванівна (1944–2002). За походженням її батько — українець, нащадок українського козака Нетребка, котрий переселився після зруйнування Січі на Кубань разом з братом.

З дитячих років Ганна співала солісткою в хорі «Кубанская пионерия». За різними даними російської преси у 16-річному віці здобула друге місце на конкурсі краси «Міс Ставрополля». За іншими даними «Міс» стала її сестра.

По закінченню школи за батьковою порадою поїхала до Санкт-Петербурга, де поступила в музичне училище на відділення оперети. За надзвичайно красивий за тембром і діапазоном голос її було взято на вокальне відділення. Після двох років навчання Нетребко перевелась за конкурсом до Санкт-Петербурзької консерваторії в клас професора Тамари Новіченко.

За власними розповідями, Ганна разом з іншими дівчатами-студентками близько двох років підробляла прибиральницею в Маріїнському театрі. Під час театральної дії вона мила підлогу в театральному вестибюлі й, зрозуміло, наспівувала щось для себе. За цим заняттям її якось почув головний диригент театру Валерій Ґерґієв і запросив на прослуховування. Ця «історія попелюшки», за словами Ганни Нетребко, звісно, мала щасливий кінець: співачка консерваторії не закінчила, але її було запрошено до театру — співати в опері «Весілля Фігаро».

У 1993, будучи ще студенткою 4-го курсу консерваторії, Нетребко здобула 1-у премію на Всеросійському конкурсі вокалістів ім. М. І. Глінки.

У 1995 році дебютувала в Сан-Франциско (Людмила «Руслан і Людмила»).

Широку популярність їй принесла роль Паміни в «Чарівній флейті», Розіни в «Севільському цирульнику». Ганна Нетребко стала відома як дуже успішний виконавець російських оперних партій, таких як Людмила в опері «Руслан і Людмила», Наташа в опері «Війна і мир» Прокоф'єва, Луїза в «Зарученні в монастирі» і Марфа в «Царській нареченій». Нетребко успішно виступала в нехарактерному для себе стилі бельканто, виконавши романтичні ролі Джільди в «Ріголетто», Мюзетти в «Богемі» і Джульєтти в «Ромео і Джульєтті».

У 2002 році відбувся дебют Нетребко в Метрополітен опера (Наташа «Війна і Мир»). У тому ж році вона дебютувала в ролі донни Анни в опері Дон Жуан, яка пройшла в рамках фестивалю в Зальцбургу під управління Ніколауса Арнонкура (англ. Nikolaus Harnoncourt).

У 2003 році до репертуару Ганни Нетребко були включені ролі Віолетти в опері Джузеппе Верді Травіата, яка пройшла в Мюнхені, головна роль в Лючії ді Ляммермур на виставі в Лос-Анжелес опера, роль Донни Ганни на виставі в Royal Opera House в Ковент-Гардені.

У 2003 році вийшов перший студійний альбом Opera Arias, який став одним з альбомів академічної музики, що найуспішніше продавалися в 2003 році. У наступному, 2004 році, вийшов другий альбом — Sempre Libera. Виконання оперних партій у Ромео і Джульєтта в парі з Роналдо Віллазоном отримало схвальні відгуки. З цим же виконавцем Нетребко виконувала партії в Любовному напої в 2005 році. У тому ж році вона зіграла роль Віолети Валері в оркестровій постановці Травіати з оркестром під управлінням Карло Різзі на фестивалі в Зальцбургу.

Анна Нетребко виконала Гімн Олімпіади в Сочі на церемонії відкриття зимових Олімпійських Ігор 7 лютого 2014 року.

Громадянство[ред.ред. код]

У березні 2006 р. співачка подала прохання про отримання австрійського громадянства і 1 серпня того ж року в урочистій обстановці отримала його. Австрія також дозволила Нетребко в порядку винятку залишити собі громадянство Росії. Своє бажання мати австрійське (європейське) громадянство Нетребко пояснила суворим візовим режимом для російських громадян, що значно ускладнює для неї, як для міжнародно активного митця, можливість вільного пересування по світу. Раніш Нетребко в Росії за це часом називали «безхарактерною» та «зрадницею». За її словами, вона збирається жити в Відні і Зальцбургу.

Приватне життя[ред.ред. код]

  • Деякий час Анна Нетребко подружувала з італійськім оперним співаком басом Сімоне Альбержині (італ. Simone Alberghini), в 2007 пара розпалася.
  • В тому ж 2007 році стало відомо про заручення з уругвайським бас-баритоном Ервіном Шроттом (Erwin Schrott), 1972 р.нар. але три роки пізніше Нетребко спростувала інформацію про заручення, уточнивши, що перебувати з ним у громадянському шлюбі. Восени 2008 вана народила від Шротта сина, якого назвали Тьяго (Tiago). Шротт в 2009 році офіційно розлучився із своєю першою дружиною, з якою має дочку.
    Навесні-влітку 2013 близькі до оперної сцени віденьські світські ЗМІ писали, що Нетребко і Шротт розлучилися[2]. 25 листопада 2013 мюнхенська прес-служба співачки повідомила, що «..сопрано Анна Нетребко і бас-баритон Ервін Шротт закінчилися їхні стосунки після шести років за взаємною згодою»[3]. В інтервью російському виданню Нетробко поділилася інтимними подробицями:
    Секс у нас був чудовий, а от все інше ... Одне бла-бла-бла![4][5]
    • Нетребко повідомила таблоїдам, що її спільний із Шроттом син Тьяго страждає на аутизм[6][7][8]
  • З квітня 2014 року новим коханим Нетребко є азербайджанський тенор Юсіф Ейвазов, який молодше Нетребко на 6 років[9][10].

Нагороди і премії[ред.ред. код]

  • Лауреат Всеросійського конкурсу вокалістів ім. М. І. Глінки (Москва, 1993)
  • Лауреат II Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків ім. Н. А. Римського-Корсакова (Санкт-Петербург, 1996)
  • Лауреат російської музичної премії «Casta Diva» (1998)
  • Лауреат вищої театральної премії Санкт-Петербургу «Золотий софіт» (1999)
  • Лауреат Державної премії Російської Федерації 2004 року в області літератури і мистецтва за талановите втілення на оперній сцені образів російської і світової класики, що прославляє великі традиції вітчизняної вокальної школи (2005)
  • Лауреат премії «Музикант року» журналу «Музична Америка» (2007).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]