Нецукровий діабет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нецукровий діабет
Arginine vasopressin3d.png
3D модель вазопресину
МКХ-10 E23.2 N25.1
МКХ-9 253.5

588.1

OMIM 304800
DiseasesDB 3639
MedlinePlus 000377
eMedicine med/543 ped/580
MeSH D003919

Нецукро́вий діабе́т (нецукрове сечовиснаження) — хвороба, пов'язана із ураженням задньої частки гіпофізу або гіпоталамусу, що призводить до зниження секреції антидіуретичного гормону (вазопресину). В результаті посилюється виділення сечі. Ця патологія іноді розвивається після черепно-мозкової травми, менінгіту, при пухлинах головного мозку.[1]

Станом 01.01.2008 р. в Україні офіційно зареєстровано 3516 хворих на центральний нецукровий діабет, у тому числі 294 дитини. Щорічно таких хворих зростає в середньому на 5%.[2]

Симптоми[ред.ред. код]

Хворі відчувають виражену спрагу, внаслідок чого випивають до 5—10 л рідини на день; збільшується діурез, причому відносна густина сечі знижується до 1001–1006, патологічних елементів у ній немає.

Серед інших симптомів:

  • Симптоми дегідратації: шкіра суха, пітливості не буває навіть тоді, коли втрата води з сечею повністю компенсується щедрим прийомом рідини.*
  • Астенічний синдром. У хворих виникає безсоння, підвищена дратівливість. Характерні психічні і емоційні порушення: головні болі, емоційна лабільність, психози, зниження розумової активності.
  • Фізична астенізація проявляється схудненням (дуже рідко спостерігається ожиріння), діти відстають в рості, фізичному і статевому розвитку.
  • Дисфункція шлунково-кишкового тракту. Зниження слиновиділення, інтенсивний питний режим викликає вторинне порушення секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку — анорексія, симптоми гіпоацидного гастриту.
  • Дисфункція серцево-судинної системи. При поліурії зі зменшенням об'єму циркулюючої плазми формується компенсаторна тахікардія, лабільність пульсу, артеріальна гіпотонія, порушення терморегуляції.
  • Статева дисфункція. У жінок — порушення менструальної функції, безпліддя. У чоловіків — зниження лібідо, потенції.

Лікування[ред.ред. код]

Для лікування цієї хвороби використовують препарати десмопресину (синтетичного аналогу натурального антидіуретичного гормону). Хворі потребують безперервного, довічного прийому препаратів десмопресину. На фоні адекватного лікування хворі не відчувають проявів хвороби, відновлюється їх нормальна працездатність. У разі перерви в лікуванні розвивається виражене зневоднення з наступним порушенням функціонування різних органів і систем, що несе загрозу для життя.

Примітки[ред.ред. код]