Нечипоренко Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Євген Петрович Нечипоренко
Народився 31 липня 1929(1929-07-31)
с.Великий Кобелячок Новосанжарського р-ну Полтавської обл.
 УРСР
Помер 22 липня 2002(2002-07-22) (72 роки)
Харків
Місце проживання Полтава — Харків
Країна  УРСР — Україна Україна
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater Полтавський державний педагогічний інститут
Галузь ядерна фізика
фізика та техніка вакууму
Заклад ХФТІ, Харківський університет
Посада керівник лабораторії,
завідувач кафедри
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник академік Кирило Дмитрович Синельников
Відомі учні 5 кандидатів наук
Відомий завдяки: розробка та виготовлення першого у світі атомного реактора-перетворювача на швидких нейтронах
співавтор 40 винаходів

Євген Петрович Нечипоренко (нар. 31.07.1929 — пом. 22.07.2002) — доктор технічних наук, професор, педагог, винахідник, завідувач кафедри матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (1976–1996)

Хронопис життя[ред. | ред. код]

Народився 31 липня 1929 у селі Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області.

1951 — закінчив фізико-математичний факультет Полтавського педагогічного інституту.

З цього ж року — аспірант академіка К. Д. Синельникова — директора Харківського фізико-технічного інституту.

Після закінчення аспірантури працював у ХФТІ у відділі вакуумної металургії.

У 1956 році захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена розробці захисних покриттів для ядерного палива.

На початку 60- х років — керував лабораторією ВМ-3, безпосередньо брав участь у розробці та виготовленні першого у світі атомного реактора — перетворювача на швидких нейтронах

У 1965 р — захистив докторську дисертацію.

1970 року став професором.

З 1974 року викладач на кафедрі матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету Харківського державного університету.

З березня 1976 року до червня 1996 року очолював кафедру матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету.

В останні роки — професор кафедри.

Помер 22 липня 2002 року у Харкові.

Науково-педагогічний доробок[ред. | ред. код]

ХФТІ[ред. | ред. код]

Керував лабораторією з розробки та виготовлення першого у світі атомного реактора-перетворювача на швидких нейтронах «Ромашка»[1] — запуск якого в космос у серпні 1964 року зміцнив би престиж СРСР як ядерної та космічної держави.

На відміну від американського реактора SNAP-10A[en] — у «Ромашці» відсутні теплоносій та насоси. Американці тоді змушені були відмовитися від свого варіанту реактора через нетривкі позиції в галузі високотемпературного матеріалознавства. За експлуатаційними можливостями пристрій не мав аналогів у світовій практиці реакторобудування. Стабільна і надійна робота реактора протягом 2-х років довела реальну можливість експлуатації таких пристроїв, дозволила отримати безцінні експериментальні результати.[2]

У «Ромашці» найповніше втілені ідеї реактора прямого перетворення: там немає нічого, що рухається.[3]

Створення «Ромашки» — найяскравіша сторінка науково-технічної біографії Євгена Петровича Нечипоренка.

Харківський університет[ред. | ред. код]

Продовжив розпочату в ХФТІ наукову роботу зі створення та дослідження властивостей нових високотемпературних матеріалів.

За його очільництвом розроблені і випускалися нові види високотемпературної техніки на основі силіцидів. Окрім прикладних результатів вельми цінними стали отримані дані з фундаментальних питань фізики твердого тіла: дифузії, окисленню, термодинаміки.

Уперше передбачив перспективність і зі своїми колегами довів на практиці можливість використання нижчих і проміжних силіцидів для захисту важкотопних металів від високотемпературного окислення.

За роки керування, кафедра підготувала понад 400 фахівців — матеріалознавців, котрі працюють у провідних наукових центрах Харкова, України та колишнього СРСР.

П'ятеро учнів професора Нечипоренка захистили кандидатські дисертації.

У співавторстві з колегами та учнями опублікував 4 монографії, сотні статей і наукових доповідей.

Співавтор понад 40 винаходів.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Ромашка» — енергетичний пристрій з ядерним реактором на швидких нейтронах і напівпровідниковим термоелектричним перетворювачем потужністю 500 Вт. Рік запуску — 1964. Пристрій пропрацював на стенді більше 15 000 годин замість очікуваних 1000 годин. Став прототипом ядерного пристрою з безпосереднім перетворенням ядерної енергії в електричну енергію. — див. Ядерна енергетика.// Електронний ресурс «VseslovA» [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  2. Про значимість і складності цієї роботи говорить те, що багато практично здійснених тоді при створенні і обробці нових матеріалів технологічних прийомів отримали своє наукове пояснення і обґрунтування лише через багато років. — див.[[https://web.archive.org/web/20131004220514/http://www-nuclear.univer.kharkov.ua/russ/p02_3_102.htm Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Пам'яті Євгена Петровича Нечипоренка (рос.)// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, серія: фізична «Ядра, частинки, поля». — 2002, вип. 3, С. 102.]
  3. Надалі «Ромашка» з'явилася основою для розробки і застосування космічних електростанцій у передових країнах світу. — див.[[https://web.archive.org/web/20131004220514/http://www-nuclear.univer.kharkov.ua/russ/p02_3_102.htm Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Пам'яті Євгена Петровича Нечипоренка (рос.)// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, серія: фізична «Ядра, частинки, поля». — 2002, вип.3, С.102.]