Нижанківський Олександр Йосипович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Нижанківський Олександр Йосипович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1862 |
| Місце народження | Галичина |
| Дата смерті | невідомо |
| Професії | оперний співак |
| Співацький голос | бас |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | бас |
Олекса́ндр Йо́сипович Нижанкі́вський (нар.1862, Галичина — пом. 1938, Детройт, США) — український оперний і концертний співак (бас). Брат композитора, диригента отця Остапа Нижанківського.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Співу навчався в 1880-х роках у Львові. З 1886-го і принаймні до 1909 року виступав на львівській оперній сцені. Також виступав на концертах. У 1899 році брав участь у концертах товариства «Боян». Викладав у Львівській консерваторії.
На початку XX ст. (ймовірно, на початку 1910 року) переїхав до Відня, де час від часу виступав на концертах.
Записи[ред. | ред. код]
Перші записи, 20 позицій платівок, було здійснено львівським відділенням Deutsche Grammophon 1904 року[1]. Згодом записувався на грамплатівки у Відні в 1910—1911 роках (фірма «Пате»/«Pathé»). Серед записів:
- арії з опер Семена Гулака-Артемовського, Петра Чайковського, Шарля Гуно, Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Станіслава Монюшко;
- романси Миколи Лисенка («Огні горять»), отця Остапа Нижанківського («А де ж той цвіт»), Ярослава Ярославенка («Дика троянда»);
- українські народні пісні («Їхав козак за Дунай», «Ой на горі та й женці жнуть», «Ой місяцю, місяченьку», «Чорнії брови, карії очі» тощо).
Література[ред. | ред. код]
- Лисенко І. Словник співаків України. — Київ, 1997. — С. 347.
Джерела[ред. | ред. код]
- Пружанский А. Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь. — Изд. 2-е испр. и доп., электронное. — М., 2008. (рос.)
- Северина Нижанківська / Газета Галицька Зоря. — Дрогобич[2]
Посилання[ред. | ред. код]
- Нижанковський (Нижанківський) Олександр // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 244.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Максимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (157—163 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване ISBN 966-8197-11-9.
- ↑ Северина Нижанківська. web.archive.org. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 11 липня 2023.
|
