Нижня Італія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна Італія (Mezzogiorno)

Нижня, або Південна Італія (італ. Mezzogiorno — Полудень) — найвідсталіший і один з п'яти економіко-географічних макрорегіонів Італії, який різко відрізняється від Північної Італії нижчим рівнем урбанізації, індустріалізації, економіко-соціального розвитку. Також Південна Італія має відмінності в демографічному, етнографічному й культурно-мовному плані. Південна Італія багато в чому продовжує уособлювати проблеми, пов'язані з розривом у економічному розвитку, який виник у 19-20 століттях між розвиненішими помірними і відсталішими тропічними широтами, навіть у межах однієї держави. Втім, Північну Італію від Південної відділяє свого роду буферна зона — цілий ряд регіонів змішаного і перехідного розвитку, що носить назву Центральна Італія.

Географічні межі[ред.ред. код]

Макрорегіон «Південь» (Sud)
Макрорегіон «Острови» (Isole)

Традиційно до складу Південної Італії географічно включають південну половину Апеннінського півострова, а історично, політично й економічно — землі колишнього королівства обох Сицилій:

Ще два регіони — острів Сардинія, який раніше належав сім'ї Савойя, а також південну частина Лаціо також можна включити до складу Півдня Італії за географічним і культурноми параметрами, хоча і з деякими застереженнями. При ліберальнішому трактуванні, багато регіонів центральній Італії, особливо сільські, багато в чому схожі з Південною Італією. Більше того, Південь Італії з його типово середземноморською культурою багато в чому визначає ідентичність усієї країни та її образ, а також стереотипи у світі. Північна Італія набагато більше протистоїть півдню і центру разом узятим, хоча межі між ними досить умовні.

За статистикою NUTS Європейського Союзу поділено Італію на 5 макрорегіонів, а у Південні Італії виділено їх два: «Південь» (Sud) (материкова частина) та «Острови» (Isole). Регіон Абруццо економіко-географічно почали включати до Центральної Італії.

Дуалістична структура економіки Італії[ред.ред. код]

Причини відставання Півдня[ред.ред. код]

  • історично обумовлений поділ
  • використання Північною Італіїєю у своїх цілях після об'єднання 1861 року
  • Економіка базована на латифундії
  • аграрно виражений характер економіки
  • без корисних копалин
  • нерозвинені джерела енергії
  • нерозвинена інфраструктура та система доріг
  • неінтегрованість у європейський ринок
  • виражена організована злочинність/Мафія, які перешкоджають економічному росту.

Заходи проти дуалізму[ред.ред. код]

Регіон-1 Європейського союзу, який отримує 80% бюджету регіонального розвитку ЄС (2007—2013)
  • Створення Cassa per il Mezzogiorno
  • Управління інвестиціями та субсидіями
  • Поліпшення / розширення інфраструктури
  • Інвестиційні субсидії за рахунок державних коштів
  • Мета: найкращі умови виробництва в сільському господарстві та промисловості.

Всі ці заходи можна розділити на 4 етапи:

  1. 1950 — 1956 — розбудова інфраструктури та фінансові сприяння.
  2. 1957 — 1964 — цільова індустріалізація, створення центрів індустрії
  3. 1965 — 1970 — планова індустріалізація. Сприяння малому та середньому підприємництву.
  4. 1971 — 1986 — фінансові сприяння Cassa per il Mezzogiorno Європейським фондом регіонального розвитку.

Однак ці заходи не досягли очікуваного результату.

У 1992 роціприпинила діяльність Cassa per il Mezzogiorno. Держава Італія починає програму підтримки всіх (не тільки півдня) економічно слабких регіонів. Особлива увага приділяється місцеві ініціативі (patti territoriali).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Horst-Günter Wagner: Mezzogiorno. Reihe Problemräume Europas. Aulis, Köln 1991, ISBN 3-7614-1352-1