Нижня Германія (римська провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Римська провінція Нижня Германія бл. 120 року.

Нижня Германія (лат. Germania Inferior) — провінція Римської імперії з центром у теперішньому місті Кельн (лат. Colonia Claudia Ara Agrippinensium), розташована на лівому березі Рейну, на південь і на захід від сучасних Нідерландів і цілком містила в собі сучасну Бельгію і Люксембург, частину північно-східної Франції і західної Німеччини. На заході межувала з провінцією Белгіка, на півдні — із Верхньою Германією, на сході з територією варварів. Основні поселення: Кастра Вітера і Колонія Ульпія Траяна — обидва поблизу Ксантена, Неймегена (лат. Ulpia Noviomagus Batavorum), Утрехт (лат. Trajectum ad Rhenum), Тонгерен (лат. Atuatuca Tungrorum), Турне (лат. Tournai), Бонн (лат. Bona) і Кельн (лат. Colonia Agrippinensis).

Вперше римляни вступили на території за Рейном під час галльської війни Юлія Цезаря. Легіони Цезаря одночасно з каральною і розвідувальною метою переправились через Рейн у 57 до н. е. У ході походів Цезаря були знищені племена менапіїв і ебуронів.

Перші римські поселення в Нижній Германії з'явилися у 50-х рр. до н. е. Тоді ці землі належали до провінції Белгіка. Статус римської провінції отримала у 90, пізніше стала імператорською провінцією.

Римські війська у ції провінції називались Exercitus Germaniae Inferioris і становили 4 легіони та Ауксілії.