Нижній Тагіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Нижній Тагіл
Coat of Arms of Nizhny Tagil (Sverdlovsk oblast).png Flag of Nizhny Tagil (Sverdlovsk oblast).png
Герб міста Прапор Нижнього Тагілу
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Свердловська область
Муніципальний район Горнозаводський управлінський округ
Основні дані
Час заснування: 1722
Населення 361 811 осіб (2010)
Площа 4106 (з 1 квітня 2008) км²
Поштові індекси 622000
Телефонний код +7-3435
Географічні координати: 57°55′ пн. ш. 59°58′ сх. д. / 57.917° пн. ш. 59.967° сх. д. / 57.917; 59.967Координати: 57°55′ пн. ш. 59°58′ сх. д. / 57.917° пн. ш. 59.967° сх. д. / 57.917; 59.967
Міста-побратими Кривий Ріг Україна Україна
Влада
Голова адміністрації Носов Сергей Константинович (рос.)
Карта
Нижній Тагіл (Росія)
Нижній Тагіл
Нижній Тагіл

Нижній Тагіл (Тагіл з мансійської мови — багато води) — місто в Росії, адміністративний центр Гірничозаводського управлінського округу Свердловської області.

Місто розташовано на східному схилі Уральських гір, в 20-25 км від умовної межі Європи та Азії на висоті 200 м над рівнем моря. Площа Нижнього Тагілу становить 4106 км ² (з 1 квітня 2008 року, після приєднання до Нижньотагільського міського округу 22 селищ і сіл, що проголосували на референдумі за приєднання, колишня площа міста 298 км ²). Населення 361 811 тис. чол. (2010), місто займає друге місце за чисельністю населення в Свердловській області.

Обсяг відвантажених товарів власного виробництва, в обробних виробництвах за 2007 рік становив 131,8 млрд руб. За цим показником Нижній Тагил займає перше місце в Свердловській області, випереджаючи навіть Єкатеринбург[1].

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник паровозу Черепанових — першому паровозу Росії

8 (19 жовтня) 1722 вважається датою заснування Нижнього Тагіла, коли на Вийському заводі була отримана перша продукція — чавун. Заснований династією Демідових, яким до революції і належали Тагільські заводи. У цей час світову популярність набуває тагільський метал, позначений штемпелем «Старий соболь». Вперше у світі на заводах міста стали використовувати електрику.

Наразі в місті знаходиться єдиний у світі завод-музей.

Статус міста Нижній Тагил отримав 20 серпня 1919 постановою Єкатеринбурзького військово-революційного комітету.

У 1926 році в місті працювали п'ять клубів і вісім бібліотек, з'явився перший радіовузол. В 1930 в місті мешкало 42 тис. осіб, його житловий фонд ледве перевищував 220 тис. м ², 94% будинків були дерев'яними, 85% — одноповерховими. У місті нараховувалося 19 початкових шкіл, два технікуми, рабфак, два кінотеатри, дві лікарні із загальною кількістю ліжок 126.

У 1932 розпочато будівництво перших цехів Уральського вагонобудівного заводу. За чотири роки, у жовтні 1936-го, з його конвеєра зійшов перший вантажний вагон. У 1937 в Нижньому Тагілі пішов перший трамвай. У 1939 відкритий учительський інститут — перший вищий навчальний заклад міста.

У роки Другої світової війни у місто було евакуйовано багато підприємств з Україні, серед них флагман Української металургії — Криворіжсталь. Це стало вирішальною крапкою в розвитку міста. У роки війни місто випустило 30 тисяч танків «Т-34». Зараз місто дає 7% виплавляється в Росії чавуну і 6% сталі і прокату. У місті випускається танк «Т-90» («Уралвагонзавод»).

Природні умови[ред.ред. код]

Клімат території Нижнього Тагілу — різко континентальний з суворою зимою і коротким літом. Середньорічна температура повітря в Нижньому Тагілі −0,3 ° С, абсолютний максимум +37 ° С, абсолютний мінімум −49 ° С.

За природними умовами Приміський район можна розділити на дві зони: західну — гірсько-лісову та лісо-лукову — східну. На заході від міста проходить головний Вододільні Уральський хребет з окремими височинами і гірськими кряжами, прямуючими з півночі на південь. Середня висота гір 400–500 метрів, і лише деякі вершини піднімаються вище 700 м — гора Біла (711 м), Старик-Камінь (753 м), Широка (761 м). Круті, уривисті кам'яні вершини — «шихани», увінчані скелями — «останцями», створюють неповторний краєвид Середнього Уралу. Прямо в межах міста розташовані гори Довга, Голий камінь. На схід від міста рельєф поступово вирівнюється і переходить в Західно-Сибірську низовину.

Район немає потужних водних артерій. Головна річка — Тагіл з численними притоками впадає в річку Туру Об-Іртишського басейну. Тагільський став простягнувся на 16 км, найбільша ширина 1,5 км, глибина до 12 метрів.

Крім Тагіла, в межах міста протікає 13 річок і річок: Вия, Баранча, Велика Кушва, Мала Кушва, Леба, Іса, Ольховка, Ватіха, Лебяжка, Єжовка, Гальянка, Чорна Катабка, Рудянка.

Підприємства Нижнього Тагілу[ред.ред. код]

Вид на промзону міста
  • ВГЗК — Високогорський гірничо-збагачувальний комбінат
  • ВМЗ — Високогорський механічний завод
  • МІЗ — Медико-інструментальний завод
  • НТМК — Нижньотагільський металургійний комбінат
    • ОГП — Вогнетривке виробництво НТМК
    • КХВ — коксохімічне виробництво НТМК
  • НТЗМК — Нижньотагільський завод металевих конструкцій
  • НТКРЗ — Нижньотагільський котельно-радіаторний завод
  • УВЗ — Уральський вагонобудівний завод
  • УХП — Уралхімпласт
  • НТИИМ — Нижньотагільський інститут випробування металів

Обсяг відвантажених товарів власного виробництва великих і середніх організацій у 2007 році, млрд руб.:

  • видобувні виробництва 7,003
  • обробні виробництва 131,80
  • виробництво і розподіл електроенергії, газу й води 11,092

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

  • Ленінський район (Центр, Вия, старателі, Стара Гальянка, Голий Камінь)
  • Тагілстроєвський район (Тагілстрой, Гальянка, Красний Камінь)
  • Дзержинський район (Вагонка)
  • Приміський район (наразі Горноуральський міський округ, введений до складу МУ «місто Нижній Тагіл»)

Міста-побратими[ред.ред. код]

Уродженці Нижнього Тагілу[ред.ред. код]

  • Денисов Володимир Данилович. — *(29.03.1951, м. Нижній Тагіл). — Український різьбяр по дереву, художник, геральдист. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2006). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (1972) і художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського (1981). З 1985 р. викладає рисунок, живопис та композицію у Чернівецькій художній школі імені Миколи Івасюка.

Посилання[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]