Нижній Тагіл
| місто Нижній Тагіл | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Країна | |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Свердловська область | ||
| Муніципальний район | Горнозаводський управлінський округ | ||
| Основні дані | |||
| Час заснування: | 1722 | ||
| Населення | 375 700 осіб (2008) | ||
| Площа | 4106 (з 1 квітня 2008) км² | ||
| Поштові індекси | 622000 | ||
| Телефонний код | +7-3435 | ||
| Географічні координати: | 57°55′ пн. ш. 59°58′ сх. д. / 57.917° пн. ш. 59.967° сх. д.Координати: 57°55′ пн. ш. 59°58′ сх. д. / 57.917° пн. ш. 59.967° сх. д. | ||
| Міста-побратими | Кривий Ріг | ||
| Влада | |||
| Голова адміністрації | Исаева Валентина Павловна (рос.) | ||
| Карта | |||
|
|
|||
Нижній Тагіл (Тагіл з мансійської мови — багато води) - місто в Росії, адміністративний центр Гірничозаводського управлінського округу Свердловської області.
Місто розташовано на східному схилі Уральських гір, в 20-25 км від умовної межі Європи та Азії на висоті 200 м над рівнем моря. Площа Нижнього Тагілу становить 4106 км ² (з 1 квітня 2008 року, після приєднання до Нижньотагільського міського округу 22 селищ і сіл, що проголосували на референдумі за приєднання, колишня площа міста 298 км ²). Населення 375,7 тис. чол. ( 2008 ), місто займає друге місце за чисельністю населення в Свердловській області.
Обсяг відвантажених товарів власного виробництва, в обробних виробництвах за 2007 рік склав 131,8 млрд руб. За цим показником Нижній Тагил займає перше місце в Свердловській області, випереджаючи навіть Єкатеринбург [1].
Зміст |
Історія[ред.]
8 (19 жовтня) 1722 вважається датою заснування Нижнього Тагіла, коли на Вийському заводі була отримана перша продукція - чавун. Заснований династією Демідових, яким до революції і належали Тагільські заводи. У цей час світову популярність набуває тагільський метал, позначений штемпелем «Старий соболь». Вперше у світі на заводах міста стали використовувати електрику.
Наразі в місті знаходиться єдиний у світі завод-музей.
Статус міста Нижній Тагил отримав 20 серпня 1919 постановою Єкатеринбурзького військово-революційного комітету.
У 1926 році в місті працювали п'ять клубів і вісім бібліотек, з'явився перший радіовузол. В 1930 в місті мешкало 42 тис осіб, його житловий фонд ледве перевищував 220 тис. м ², 94 % будинків були дерев'яними, 85 % - одноповерховими. У місті нараховувалося 19 початкових шкіл, два технікуми, рабфак, два кінотеатри, дві лікарні із загальною кількістю ліжок 126.
У 1932 розпочато будівництво перших цехів Уральського вагонобудівного заводу. За чотири роки, у жовтні 1936-го, з його конвеєра зійшов перший вантажний вагон. У 1937 в Нижньому Тагілі пішов перший трамвай. У 1939 відкритий учительський інститут - перший вищий навчальний заклад міста.
У роки Другої світової війни у місто було евакуйовано багато підприємств з Україні, серед них флагман Української металургії — Криворіжсталь. Це стало вирішальною крапкою в розвитку міста. У роки війни місто випустило 30 тисяч танків «Т-34». Зараз місто дає 7 % виплавляється в Росії чавуну і 6 % сталі і прокату. У місті випускається танк «Т-90» ( «Уралвагонзавод»).
Природні умови[ред.]
Клімат території Нижнього Тагілу — різко континентальний з суворою зимою і коротким літом. Середньорічна температура повітря в Нижньому Тагілі −0,3 ° С, абсолютний максимум +37 ° С, абсолютний мінімум −49 ° С.
За природними умовами Приміський район можна розділити на дві зони: західну — гірсько-лісову та лісо-лукову — східну. На заході від міста проходить головний Вододільні Уральський хребет з окремими височинами і гірськими кряжами, прямуючими з півночі на південь. Середня висота гір 400–500 метрів, і лише деякі вершини піднімаються вище 700 м — гора Біла (711 м), Старик-Камінь (753 м), Широка (761 м). Круті, уривисті кам'яні вершини — «шихани», увінчані скелями — «останцями», створюють неповторний краєвид Середнього Уралу. Прямо в межах міста розташовані гори Довга, Голий камінь. На схід від міста рельєф поступово вирівнюється і переходить в Західно-Сибірську низовину.
Район немає потужних водних артерій. Головна річка — Тагіл з численними притоками впадає в річку Туру Об-Іртишського басейну. Тагільський став простягнувся на 16 км, найбільша ширина 1,5 км, глибина до 12 метрів.
Крім Тагіла, в межах міста протікає 13 річок і річок: Вия, Баранча, Велика Кушва, Мала Кушва, Леба, Іса, Ольховка, Ватіха, Лебяжка, Єжовка, Гальянка, Чорна Катабка, Рудянка.
Підприємства Нижнього Тагілу[ред.]
- ВГЗК — Високогорський гірничо-збагачувальний комбінат
- ВМЗ — Високогорський механічний завод
- МІЗ — Медико-інструментальний завод
- НТМК - Нижньотагільський металургійний комбінат
- ОГП — Вогнетривке виробництво НТМК
- КХВ - коксохімічне виробництво НТМК
- НТЗМК — Нижньотагільський завод металевих конструкцій
- НТКРЗ — Нижньотагільський котельно-радіаторний завод
- УВЗ - Уральський вагонобудівний завод
- УХП - Уралхімпласт
- НТИИМ - Нижньотагільський інститут випробування металів
Обсяг відвантажених товарів власного виробництва великих і середніх організацій у 2007 році, млрд руб.:
- видобувні виробництва 7,003
- обробні виробництва 131,80
- виробництво і розподіл електроенергії, газу й води 11,092
Адміністративний поділ[ред.]
- Ленінський район (Центр, Вия, старателі, Стара Гальянка, Голий Камінь)
- Тагілстроєвський район (Тагілстрой, Гальянка, Красний Камінь)
- Дзержинський район (Вагонка)
- Приміський район (наразі Горноуральський міський округ, введений до складу МУ «місто Нижній Тагіл»)
Міста-побратими[ред.]
Кривий Ріг, Україна
Хеб, Чехія
Новокузнецьк, Росія
Берестя, Білорусь
Chattanooga, США
Франтішкові-Лазне, Чехія
Маріанські Лазні, Чехія
Уродженці Нижнього Тагілу[ред.]
- Денисов Володимир Данилович. - *(29.03.1951). - Український різьбяр по дереву,художник, геральдист. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2006).
Посилання[ред.]
Ресурси Інтернету[ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Нижній Тагіл |

