Нижні країни

Історія Нижніх країн
Австразія				Фризьке королівство
Імперія Каролінгів пр 800–843
	Графство Фландрія 9 століття – 1384	Герцогство Лотарінгія, пізніше Нижня Лотарінгія 855–954–977
20px Льєзьке єпископство + Князівство Ставло-Мальмеді + Герцогство Бульйонське 10 століття – 1795		Інші феодальні держави	Графство Люксембурзьке 963–1384	10 –14 століття
	Бургундські Нідерланди		Герцогство Люксембурзьке 1384–1443	1384–1482
	Габсбурзькі Нідерланди 1482–1795 (Сімнадцять провінцій, Бургундське коло)
	Іспанські Нідерланди 1549–1713
				Республіка Об'єднаних провінцій 1581–1795
	Австрійські Нідерланди 1713–95
Льєзька революція 1789–92	Бельгійські сполучені штати 1790
Французька республіка 1795–1804 Французька імперія 1804–15				Батавська республіка 1795–1806
				Королівство Голландія 1806–10
			Сполучене Королівство Нідерландів, Нідерланди з 1815
Бельгія з 1830
			Люксембург з 1839

Нижні країни. Світлина з космосу.

Нижні країни (нід. De Lage Landen) — історичні землі в дельтах Рейну, Шельди та Маасу, які охоплювали територію сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і, частково, Франції та Німеччини. Термін здебільшого застосовується щодо історії пізнього Середньовіччя і початкового періоду нової історії, коли формувалися централізовані держави, а влада належала спадковій знаті.

Після розпаду Серединного королівства у його північній частині утворилася Нижня Лотарингія. Коли ця держава припинила існування, регіон потрапив пів владу могутніх сусідів. Його перейменували у Бургундскі Нідерланди, а потім у Габсбурзькі Нідерланди. Область називали також до 1581 Сімнадцяттю провінціями. Пізніше її південна частина отримала назви Іспанських Нідерландів та Австрійських Нідерландів. У північній частині регіону утворилася Нідерландська республіка. Два рази землі регіону об'єднувалися в єдину державу: Сімнадцять провінцій у 16 ст. та Сполучене Королівство Нідерланди у 19 ст.

Щодо сучасних держав Бенілюксу термін Нижні країни не вживається, оскільки історичний регіон дещо ширший.

У 11 ст. на території регіону почали швидко зростати міста, й він став поряд із північною Італією областю з найвищою густотою населення в Європі.

Незважаючи на різноманітність регіону, йому були притаманні спільні риси. Держави регіону мали вихід до моря, і таким чином до торгівлі та риболовства. Більшість населення розмовляло середньовіковими діалектами нідерландської мови, хоча в деяких його частинах переважала французька або валлонська мова.

Характерною особливістю була слабка, ледь не номінальна залежність від феодалів. Містами управляли цехи та міські ради, а їхні відносини з королями і герцогами регулювалися строгими кодексами прав, які детально описували, що може й чого не може вимагати правитель.

Весь регіон був одним із найрозвинутіших в економічному сенсі в Європі поряд із італійськими містами державами Венецією та Генуєю. Його сила опиралася на торгівлю й виробництво, а тому в регіоні створювалися найсприятливіші умови для вільного потоку товарів.