Нижчі Луб'янки
| село Нижчі Луб'янки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Збаразька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150330070964 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1463 |
| Населення | 1 557 |
| Територія | 1.840 км² |
| Густота населення | 788.59 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47361 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°40′24″ пн. ш. 25°49′23″ сх. д. / 49.67333° пн. ш. 25.82306° сх. д.Координати: 49°40′24″ пн. ш. 25°49′23″ сх. д. / 49.67333° пн. ш. 25.82306° сх. д. |
| Водойми | Самець |
| Відстань до районного центру |
4 км |
| Найближча залізнична станція | 5 |
| Відстань до залізничної станції |
Збараж км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Нижчі Луб'янки | |
 Нижчі Луб'янки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ни́жчі Луб'я́нки — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До Нижчих Луб'янок приєднано хутір Кардашева Вишня.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[1]
Населення — 1451 особа (2001).
Географія[ред. | ред. код]
Знаходиться на північному сході району. Розташоване на берегах річці Самець, що впадає в річку Гнізну.
Вулиці[ред. | ред. код]
Богдана Хмельницького, Івана Франка, Тараса Шевченка, Зелена, Грушевського, Миру, Шкільна, Морозенка, Лесі Українки.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1463.
Польська окупація[ред. | ред. код]
1 жовтня 1927 р. вилучено частини гмін (громад) Вищі Луб'янки і Нижчі Луб'янки та з них утворено самоврядну адміністративну гміну Новий Роговець[2].
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Нижчі Луб'янки включено до новоствореної у Збаразькому повіті об'єднаної сільської гміни Вищі Луб'янки[3].
У 1939 році в селі проживало 1750 мешканців (1590 українців-грекокатоликів, 130 латинників і 30 євреїв)[4].
Радянська влада[ред. | ред. код]
У липні-вересні 1920 року встановлена радянська влада, селян тероризував призначений сільський ревком. Колективне господарство створене у квітні 1941 року і завадило селянам засіяти поля.
В боях за захоплення села під час німецько-радянської війни загинуло 52 радянські воїни. В рядах Червоної Армії в роки війни билися проти нацистів 247 місцевих жителів, 85 з них загинуло. За бойові подвиги 54 нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.
У Нижчих Луб'янках була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Кірова, у користуванні якого було 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,3 тис. га орної землі. Колгосп спеціалізувався на виробництві свинини, вирощували зернові і технічні культури. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва звання Героя Соціалістичної Праці удостоєно голову колгоспу Т. С. Гевка. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено бригадира колгоспу Г. А. Галиша, ланкову М. М. Кошіль.
У 1960-1970-х рр. споруджено понад 200 житлових будинків.
Період Незалежної України[ред. | ред. код]
У червні 2002 внаслідок градобою пошкоджено багато будівель.
Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[5].
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (1868, УГКЦ)
Економіка[ред. | ред. код]
Підприємства сільськогосподарської галузі: ПАП «Коваль-Степ», СТОВ «Урожай», СФГ "ОРАНТА", ФГ "АРСЕН" фермерські господарства — вирощування культур;
ПАП «Левада», ТОВ «Сідлон» — розведення свиней.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Пам'ятник воїнам УГА[ред. | ред. код]
У 1927 р. біля церкви Покрова Пресвятої Богородиці місцеві ветерани УГА разом з парохом о. Григорієм Яструбецьким спорудили пам'ятник загиблим воїнам УГА. Монумент у вигляді кам'яного кургану із фігурою Богородиці, "якої опіці віддалися стрільці". На ньому вміщені список загиблих солдатів 1914—1920 рр. і список тих солдатів, які повернулися з фронтів Першої світової війни. Пам'ятник освятили 16 жовтня 1927 р. о. Григорій Яструбецький, збаразький декан о. Олександр Голінатий та о. Володимир Куницький зі Скалата. Окрім них, промови під час урочистостей виголосили д-р Андрій Гаврилюк і студент богослов'я, тобто семінарист, на прізвище Чепіль.[6]
Пам'ятник на честь загиблих[ред. | ред. код]
Розташований у сквері біля місцевої школи. Встановлений 10 серпня 1968 р. Постать воїна встановлена на прямокутному постаменті. Поруч — вертикальна трапецеподібна стела висотою 5,5 м з написом:
«Прохожий, зупинись і згадай тих, хто поліг за тебе, мати — Вітчизно. Не було безіменних героїв, а були люди, які мали своє ім'я, своє обличчя, свої сподівання і надії. Хай же ці люди будуть назавжди близькі вам, як друзі, як рідні, як ви самі». Юліус Фучік. «Вони не загинули, вони живуть і нині, вони готові встати на перший клич війни. Нехай посміє хтось загрожувати країні, де є такі батьки, де є такі сини». Микола Бажан.
Скульптура і стели виготовлені з мармурової крихти, постамент — із каменя-пісковику.
Липа Богдана Хмельницького[ред. | ред. код]
На виїзді до Збаража стоїть липа, під якою, за переказами, перебував Богдан Хмельницький, поруч — пам'ятна таблиця (1990) з написом:
Липа Богдана Хмельницького. Під цією липою гетьман керував облогою Збаража в 1649 році
Козацька могила[ред. | ред. код]
На виїзді з села у сторону Ланівців — Кривавий потік — місце битви козаків з поляками у 1649 році. 1991 року там насипали курган-могилу Борцям за волю України. На підніжжі могили знаходиться пам'ятна дошка з написом:
«Славним лицарям Запорізького козацтва, які полягли разом з полковником Бурляєм на кривавому поточі за визволення Збаража 1649. Вдячні потомки. 1992.»[7]
Пам'ятний знак в оборону від голоду, війни і раптової смерті[ред. | ред. код]
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована в центрі села, на перехресті доріг.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1918 р.).[8]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діє Нижчелуб'янківська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Нижчелуб'янський сільський комунальний дитячий садок «Барвінок», Будинок культури, філія-бібліотека, ФАП.
Релігія[ред. | ред. код]
Храм Покрови Пресвятої Богородиці (1868, мурована).
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Роман Дудинський — сотник Легіону Українських Січових Стрільців, отаман (майор) Української Галицької Армії,
- Іван Атаманець — диригент, громадсько-культурний діяч,
- Андрій Гаврилюк — лікар, громадський діяч, лікар УГА,
- Богдан Гаврилюк — воїн УПА, був учасником визволення Степана Бандери з концлагеру «Заксенхаузен»
- Богдан Гевко — інженер, вчений, педагог,
- Гевко Тимофій Степанович (1914—1980) — радянський господарський діяч, Герой Соціалістичної Праці.
- Володимир Дмитрович Задійко (1935—2016[9]) — лікар-хірург, громадський діяч, автор книг з медицини, вчений.
- Маслов Віталій — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни[10][11].
- Володимир Мороз — історик, журналіст, краєзнавець, релігієзнавець.
- Яцко Остапчук — український громадсько-політичний діяч, депутат австрійського парламенту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Nowy Rogowiec w powiecie zbarazkim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dz.U. 1934 nr 64 poz. 571 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu zbaraskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 99.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Збаражчина (Памятник поляглим у війні з Лубянок Нижчих) // Діло, 23 жовтня 1927 року, с. 6.
- ↑ с. Нижчі Луб'янки. Пам'ятник козакам. (1649/1992)/ (2013) [Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Єва Хутка. Пішов з життя відомий лікар-хірург Володимир Задійко // Polissya.net, 18 січня 2016.
- ↑ Чергова страшна звістка надійшла на Тернопільщину – загинув Віталій Маслов. ПОГЛЯД (укр.). 27 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ Від смертельного поранення на Донеччині загинув захисник з Тернопільщини Віталій Маслов. Новини Тернополя і області - За Збручем (ua) . 28 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
Література[ред. | ред. код]
- Б. Мельничук, В. Уніят. Нижчі Луб'янки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 628. — ISBN 966-528-199-2.
| ||||||||