Низькоплан

Me-109 — приклад аеродинамічної схеми низькоплана

Низькоплан — літак (моноплан), крило в якому проходить через нижню половину фюзеляжу. Багато літаків, як цивільних, так і військових — низькоплани, наприклад Ту-154, Іл-62, Іл-86, A320, хоча є й протилежні приклади: Ан-148, Ан-24, ATR 72 — високоплани.

Переваги низького розташування крила

• При аварійній посадці з невипущеним шасі удар сприймається в основному конструкцією крила, що захищає пасажирів і екіпаж.
• При посадці на воду паливні баки-кесони і фюзеляж забезпечують плавучість літака (крило служить понтоном). Приклад: посадка Аеробуса на Гудзон (2009).
• Стійки шасі вдається зробити короткими, і, як наслідок, більш міцними і легкими; спрощується його прибирання і випуск.
• Добре впливає близькість землі (екранний ефект) на злітно-посадкові характеристики.
• Через розташування двигунів на крилі спрощується доступ до них, що робить зручним технічне обслуговування двигунів при експлуатації.
• Планер літака легший порівняно з високопланом і середньопланом.

Недоліки низького розташування крила

• Створюється дифузорний ефект (підвищується опір) у місці стику фюзеляжу і задньої кромки крила.
• Підвищується ймовірність торкання крилом при посадці.
• Знижується поперечна стійкість літака.
• Низьке розташування двигунів (у разі розташування їх під крилом): підвищується ймовірність потрапляння сторонніх предметів у двигун, підвищені вимоги до якості злітно-посадкової смуги.

Див. також

• Класифікація літаків
• Конфігурація крил
• Середньоплан
• Високоплан
• Парасоль