Никита (Будка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єпископ Никита Будка

Ники́та Бу́дка (*7 червня 1877, Добромірка — †1 жовтня 1949, Караганда) — церковний діяч, перший єпископ УГКЦ в Канаді, священномученик, проголошений блаженним 2001 року.

Дитинство, школи, університети[ред.ред. код]

Народився у селянській сім'ї 7 червня 1877 у селі Добромірка Збаразького повіту. Початкову освіту здобув у рідному селі, згодом навчався у класичній гімназії в Тернополі, яку закінчив у 1897 р. з відзнакою. Був вихователем дітей князя П. Сапєги в с. Більче-Золоте (нині Борщівського району). 1902 р. відбував військову службу у Відні.

Вивчав право у Львівському університеті, богослов’я у Львівській Духовній семінарії та в Університеті Канізіанум в м. Інсбрук (Австрія). 14 жовтня 1905 р. отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея (Шептицького). Потім здобув ступінь доктора богослов’я у Віденському університеті (1909 — Діссертация докторска: Дисциплїна Грецкої Церкви в сьвітлі полєміки за часів Фотия). Під час студій (1907 р.) організував філію австрійського Товариства св. Рафаїла для охорони українських емігрантів з Галичини та Буковини: працював у цій організації п'ять років.

Священиче й єпископське життя[ред.ред. код]

Після закінчення теологічних студій у Відні та Інсбруці отримав 25 жовтня 1905 року священичі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького.

Був префектом Духовної семінарії у Львові, радником подружнього трибуналу та референтом імміграційних справ, засновником і редактором місячника «Емігрант» (1910 – 1912). Опікувався українськими емігрантами в Австрії, Німеччині, Бразилії, Аргентині, Канаді та Боснії.

15 липня 1912 року Папою Пієм XI призначений єпископом для українців-католиків у Канаді, де організував активну душпастирську діяльність та заклав основу для подальшого розвитку української греко-католицької митрополії.

Єпископська хіротонія відбулася у Львові 14 жовтня 1912 р.

Засновує в Канаді гуртожитки для української молоді. За час перебування в Канаді організовував парафії, будував церкви і школи, засновував бурси: імені Митрополита А. Шептицького в Сен-Боніфас (Манітоба) та ім. Т. Шевченка в Едмонтоні (Альберта); Дівочу академію Пресвятого Серця Христового в Йорктоні (Саскачеван), притулки для сиріт (у селах Мондер й Айтуна), народні доми, осередки «Просвіти», допомогові товариства, започаткував часопис «Канадійський Українець», видав молитовник, боровся проти сектантства. У 1913 р. організував Собор, на якому затверджено правила Русько-Католицької Церкви в Канаді. У 1918 р. прийняв канадське громадянство. Того ж року організував два просвітньо-фермерських з’їзди, а в 1919-у заснував Українську Народну Раду у Вінніпезі. У 1924 році в Йорктоні скликає перший собор греко-католицького духовенства.

У 1928 р. через погіршення здоров’я повертається в Україну, та стає Генеральним Вікарієм Митрополичої Капітули у Львові. Займається відновленням санктуарію Богородиці в Зарваниці.

Арешти, заслання, смерть[ред.ред. код]

11 квітня 1945 року Никита Будка разом з іншими єпископами Української греко-католицької церкви арештований більшовицькою владою. Його звинувачено в тому, що він викладав у підпільній семінарії, відправляв в 1939 р. панахиди жертвам більшовицького терору, агітував за відокремлення України від СРСР. Суд приговорив його до 8 років таборів особливого режиму і призначив відбування терміну ув'язнення в Казахстані.

Помер 1 жовтня 1949 р. «від серцевого нападу» у таборі Караганди, у віці 72 років. Місце поховання — невідоме, хоч відомо, що воно знаходилось на одному із цвинтарів Карлагу, біля села Каражар. Але, хоча мешканці села нічого не знають і нічого не чули про табірний цвинтар, врешті-решт з'ясувалося, що він був на тому місці, де сьогодні розміщена свиноферма.

Беатифікація[ред.ред. код]

Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла II.

Про єпископський герб владики див. книгу: Хаварівський У., Герби Львівських владик в Унії з Римом (1667–2007). — Тернопіль, 2008. — 112 с.

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Боклінка Н. Мученик за віру християнську //Збараж — місто в Медоборах. — Т.: Джура, 2001. — С. 14 — 15.
  • Будка Никита — релігійний діяч //«Журавлина» книга: Тернопільська українська західна діаспора: Слов. імен. А — Ї /Упор.-ред. Б. Мельничук, Х. Мельничук. — Т., 1999. — Ч. 1. — сс. 75-76.
  • Гудеш Т. Святі посеред нас: [Папа Римський беатифікував 29 осіб — серед них єпископ Н. Будка] //Укр. слово. — 2001. — 27 черв. — 4 лип. — С. 10.
  • Культурне життя в Україні. Західні землі: Док. і матеріали: 1939–1953. — К.: Наук. думка, 1995. — Т. 1. — 748 с.
  • Нескорена церква: Українська греко-католицька церква у ХХ столітті: [У документі ЦК КП(б)У йдеться про проведення операції по арештах антирадянського духовенства греко-католицької церкви, зокрема про Н. Будку] //Людина і світ. — 1995. — № 3-4. — сс. 9-14; № 5-6. — сс. 6-11. — (Документи свідчать).
  • Перший український єпископ у Канаді //Головин Б. Мученики та ісповідники української церкви XX століття: Нариси. Ст.. Дослідж.. — Т., 2000. — сс. 77-81.
  • Будка Микита (1877–1949) — церковний діяч, доктор богословія //Енциклопедія Українознавства /Під ред. В. Кубійовича. — Л., 1993. — Т. 1. — с. 184.
  • Будка Никита (Микита) //Тернопільський енциклопедичний словник. /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів. та інш. — Т., 2004. — Т. 1: А-Й. — с. 194.
  • 125 років від дня народження Будки Никити (07.06.1877 — 01.10.1949) //Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2002 рік: Бібліогр. список. — Т., 2002. — сс. 47-48.

Посилання[ред.ред. код]