Никола Вапцаров
| Нікола Йонков Вапцаров | |
| Нікола Йонков Вапцаров | |
 Нікола Вапцаров |
|
| Дата народження: |
7 грудня 1909 року |
|---|---|
| Місце народження: |
Банско, Османська імперія |
| Дата смерті: |
23 липня 1942 року |
| Місце смерті: |
Софія, Болгарія |
| Громадянство: | .svg){kind=small} |
| Мова творів: | болгарська |
| Рід діяльності: | поет, активіст сталіністського руху |
| Жанр: | поезія |
Никола Йонков Вапцаров, Нікола Вапцаров 7 грудня (24 листопада 1909, Банско, Османська імперія — 23 липня 1942, Софія, Болгарія) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівацької концепції «македонізму». З 1940-их років - сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Олександрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.
У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.
Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.
Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.
Єдина поетична збірка Вапцарова - «Пісні мотора» - видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.
Видання [ред.]
- «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982
Вшанування [ред.]
На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на чесь болгарського поета.
В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.
В 1952 р. Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.
Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».
Українські переклади [ред.]
Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.
Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.
Література [ред.]
- Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров. Биобиблиографический указатель. М., 1953.
