Никола Вапцаров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нікола Йонков Вапцаров
Нікола Йонков Вапцаров
Нікола Вапцаров
Нікола Вапцаров
Дата народження: 24 листопада (7 грудня) 1909(1909-12-07)
Місце народження: Банско, Османська імперія
Дата смерті: 23 липня 1942(1942-07-23) (32 роки)
Місце смерті: Софія, Болгарія
Громадянство: Flag of Bulgaria (1948-1967).svg
Мова творів: болгарська
Рід діяльності: поет, активіст сталіністського руху
Жанр: поезія

Никола Йонков Вапцаров, Нікола Вапцаров 24 листопада (7 грудня) 1909(19091207), Банско, Османська імперія — 23 липня 1942, Софія, Болгарія) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівацької концепції «македонізму». З 1940-их років - сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Олександрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.

Свідоцтво про закінчення Морського технічного училища у Варні
Членська картка Спілки болгарських письменників, видана Вапцарову

У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.

Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.

Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.

Єдина поетична збірка Вапцарова - «Пісні мотора» - видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.

Видання[ред.ред. код]

  • «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982

Вшанування[ред.ред. код]

На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на чесь болгарського поета.

В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.

В 1952 р. Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.

Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».

Українські переклади[ред.ред. код]

Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.

Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.

Література[ред.ред. код]

  • Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров. Биобиблиографический указатель. М., 1953.

Посилання[ред.ред. код]