Нобелівська премія з фізіології та медицини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Адольф фон Берінг (1854–1917) — перший Нобелівський лауреат з медицини та фізіології за працю з сироваткової терапії

Нобелівська премія з фізіології та медицини (швед. Nobelpriset i fysiologi eller medicin) — вища нагорода за наукові досягнення в галузі фізіології та медицини, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук у Стокгольмі.

Премія є однією з п'яти премій, заснованих відповідно до заповіту, написаного 1895 року шведським хіміком Альфредом Нобелем, який помер 1896 року. Премії присуджуються за видатні досягнення з хімії, фізики, літератури, фізіології та медицини та за внесок у встановлення миру[1].

Першу Нобелівську премію з фізіології та медицини було вручено 1901 року Емілю фон Берінгу «за працю з сироваткової терапії, перш за все — за її застосування в лікуванні дифтерії, що відкрило нові шляхи в медичній науці й дало лікарям переможну зброю проти хвороб та смерті». Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється[2]. Нагороду вручають на щорічній церемонії в Стокгольмі 10 грудня — у річницю смерті Нобеля[3].

Лауреати[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Alfred Nobel – The Man Behind the Nobel Prize». Nobelprize.org. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2008-10-07. (англ.)
  2. «The Nobel Prize». Nobelprize.org. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2008-10-07. 
  3. «The Nobel Prize Award Ceremonies». Nobelprize.org. Процитовано 2008-10-07.