Нобелівська премія з фізіології та медицини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Адольф фон Берінг (1854—1917) був першим Нобелівським лауреатом з медицини та фізіології за працю з сироваткової терапії

Нобелівська премія з фізіології та медицини (швед. Nobelpriset i fysiologi eller medicin) — вища нагорода за наукові досягнення в області фізіології та медицини, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук в Стокгольмі.

Премія є однією з п'яти заснованих відповідно до заповіту шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, що присуджуються за видатні досягнення в хімії, фізиці, літературі, фізіології та медицини та за внесок у встановлення миру.[1]

Перша Нобелівська премія з фізіології та медицини була присуджена Емілю фон Берінгу «за працю з сироваткової терапії, головним чином за її застосування при лікуванні дифтерії, що відкрило нові шляхи у медичній науці й дало у руки лікарів переможну зброю проти хвороб та смерті». Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.[2] Нагорода присуджуються в Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.[3]

Лауреати [ред.]

Примітки [ред.]

  1. «Alfred Nobel – The Man Behind the Nobel Prize». Nobelprize.org. Процитовано 2008-10-07. (англ.)
  2. «The Nobel Prize». Nobelprize.org. Процитовано 2008-10-07. 
  3. «The Nobel Prize Award Ceremonies». Nobelprize.org. Процитовано 2008-10-07.