Нобелівська премія миру

Альфред Нобель

Нобелівська премія миру (Скандинавськими мовами: Nobels fredspris) — одна з п'яти Нобелівських премій, що була заповідана шведським індустріалістом та винахідником Альфредом Нобелем.

Відповідно до волі Нобеля, Премія Миру повинна присуджуватись тому, хто:

... зробить найбільший, або найкращий внесок в дружні стосунки між націями; в скасування, або скорочення армій, що існують, та в проведення, або агітацію мирних з'їздів

Заповіт Альфреда Нобеля також велів, щоб премія присуджувалась комітетом з п'яти чоловік, що має обиратись норвезьким парламентом.

Досі не зрозуміло, чому Нобель обрав місцем присудження премії саме Норвегію, що була в унії зі Швецією на час смерті Нобеля. Норвезький Нобелівський комітет вдався до припущення, що Нобель міг вважати Норвегію придатнішою країною для вручення премії, оскільки вона історично не мала таких військових традицій як Швеція.

Номінація

Інститут Нобеля в Осло, Норвегія.

Щороку Норвезький Нобелівський комітет запрошує конкретних кваліфікованих людей для представлення номінацій на Нобелівську премію миру. Статут Фундації Нобеля визначає осіб, що мають право висувати номінації на Нобелівську премію миру. Це:

1. діючі й колишні члени норвезького Нобелівського комітету, а також радники, призначені Нобелівським інститутом;
2. члени національних парламентів й урядів різних країн, а також члени Міжпарламентського союзу;
3. члени Міжнародного арбітражного суду в Гаазі;
4. члени комісії постійного міжнародного бюро з питань миру;
5. члени й асоційовані члени Детройського міжнародного інституту;
6. професори університетів в області політичних наук, юриспруденції, історії та філософії
7. лауреати Нобелівських премій миру.

Номінації зазвичай повинні бути подані до 1 лютого року присудження. Номінації, що присуджуються членами Комітету можуть подаватись і після цього останнього сроку, але не пізніше ніж до першого зібрання Комітету.

Далай-лама XIV та Десмонд Туту, Лауреати Нобелівської Премії миру

В 2009 році було зібрано рекордних 209 номінацій. Статут Нобеля не дозволяє розповсюдження інформації щодо номінацій, припущень та розслідувань стосовно присудженя Премії щонайменше 50 років після того, як Премію було присуджено. За цей час багато осіб стали відомими як «Номінанти на Нобелівську Премію миру», але ці тверження не мають ніякого офіційного підтверження. Щоправда Номінанти з 1901 по 1956 роки були опубліковані. Коли їх опублікували, стало відомо, що Адольф Гітлер був номінований в 1939 році Еріком Брандтом, членом Шведського Парламенту. Брандт ніяк не настоював на серйозному розгляді своєї номінації, та подав її в протест на номінацію Невілла Чемберлена. Брендт відмовився від номінації через кілька днів. Інші непопулярні номінанти включали Йосипа Сталіна та Беніто Муссоліні. Щоправда, оскільки для номінації достатньо подання лише однієї особи, номінації не завжди представляють думку Нобелівського Комітету.

Вручення премії

Голова Норвезького Нобелівського Комітету вручає Нобельську премію миру в присутності Короля Норвегії 10 грудня щороку (річниця смерті Нобеля). Премія миру — єдина Нобельська премія, що вручається не в Стокгольмі. Нобелівський лауреат одержує диплом, медаль, та документ, що затверджує розмір премії. Церемонія вручення Нобелівської премії миру проводиться в будинку мерії Осло. На наступний день проводиться концерт, що транслюється на більш ніж 450 мільйонів домоволодінь у більш ніж 150 країнах світу. Концерт отримав всесвітню славу, в ньому беруть участь видатні гості та виконавці.

Список лауреатів

2010-ті

Нобелівська премія миру, 2010-ті

Рік	Лауреат		Країна	Підстава
2011		Елен Джонсон-Серліф	Ліберія	«За ненасильницьку боротьбу за права і безпеку жінок та участь в миротворчому процесі»
		Лейма Гбові
		Тавакуль Карман	Ємен
2010		Лю Сяобо	Китай	«За тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї»

2000-ні

Нобелівська премія миру, 2000-ні

Рік	Лауреат		Країна	Підстава
2009		Барак Обама	США	«за величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами»
2008		Марті Ахтісаарі	Фінляндія	«за ті зусилля у вирішенні міжнародних конфліктів, які він прикладав на кількох континентах протягом трьох десятиліть»
2007		Міжнародна група експертів з питань змін клімату	ООН	«За їхні зусилля напрямлені на поширення більшої кількості знань про зміну клімату, що відбувається за вини людини та за закладання основ тих мір, що необхідні для боротьби з такою зміною»
		Альберт Ґор	США
2006		Мохаммад Юнус	Бангладеш	«За просування економічних та соціальних можливостей для бідних, особливо жінок через їхню піонерську роботу з мікрокредитування»
		Грамін Банк
2005		МАГАТЕ	ООН	«За зусилля із запобігання використання атомної енергії у військових цілях і з забезпечення її застосування в мирній справі в максимально безпечних умовах»
		Мухаммед аль-Барадаї	Єгипет
2004		Вангарі Маатаї	Кенія	«за внесок в сталий розвиток, демократію та підтримання миру».
2003		Ширін Ебаді	Іран	«За внесок в розвиток демократії і боротьбу за права людини, особливо жінок і дітей в Ірані»
2002		Джиммі Картер	США	«За десятиліття невпинних зусиль пошуку мирних рішень у міжнародних конфліктах, зміцнення демократії і прав людини та сприяння економічному і соціальному розвитку».
2001		Організація Об'єднаних Націй	ООН	«За їхню роботу для краще організованого і більш мирного світу»
		Кофі Аннан	Ґана
2000		Кім Де Джун	Південна Корея	«За його роботу у галузі демократії та прав людини у Південній Кореї та Східній Азії загалом, за мир та примирення з Північною Кореєю»

1990-ті

Нобелівська премія миру, 1990-ті

Рік	Лауреат		Країна	Пістава
1999		Лікарі без кордонів	Швейцарія	«На визнання гуманітарної роботи організації на кількох континентах»
1998		Джон Г'юм	Велика Британія	«За зусилля з пошуку мирного вирішення конфлікту в Північній Ірландії»
		Девід Трімбл
1997		Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін	Швейцарія	«За їх зусилля із справедливого і мирного вирішення конфлікту у Східному Тиморі»
		Джоді Вільям	США
1996		Карлос Феліпе Хіменес Біле	Східний Тімор	«За їх зусилля із справедливого і мирного вирішення конфлікту у Східному Тиморі»
		Хосе Рамос-Орта
1995		Джозеф Ротблат	Велика Британія	«За зусилля зменшити роль ядерних озброєнь у міжнародній політиці, і в майбутньому знищити ядерну зброю»
		Пагуошські конференції з науки та глобальних проблем	Канада
1994		Ясер Арафат	Палестина	«За зусилля з досягнення миру на Близькому Сході»
		Іцхак Рабін	Ізраїль
		Шимон Перес
1993		Нельсон Мандела	Південно-Африканська Республіка	«За їх роботу щодо мирного повалення режиму апартеїду і формування підвалин нової демократичної Південної Африки»
		Фредерик Віллем де Клерк
1992		Рігоберта Менчу	Гватемала	«Як борець за права людини, особливо корінного населення Америки»
1991		Аун Сан Су Чжі	М'янма	«За ненасильницьку боротьбу за демократію та права людини»
1990		Михайло Сергійович Горбачов	СРСР	«За його роль в закінченні холодної війни»

1980-ті

Нобелівська премія миру, 1980-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1989	14-й Далай-лама (Тензин Гьяцо)
1988	Миротворчі сили ООН
1987	Оскар Аріас Санчес	«Як ініціатор мирних переговорів в Центральній Америці».
1986	Елі Візель	«За прихильність тематиці присвяченій стражданням єврейського народу, жертвам нацизму».
1985	Лікарі світу за запобігання ядерної війни	«За заслуги в інформуванні громадськості і відміні свідомості людства на користь світу».
1984	Десмонд Мпіло Туту	«Мужність і героїзм, проявлений у боротьбі проти апартеїду».
1983	Лех Валенса	«Як борець за права людини».
1982	Альва Мюрдаль Альфонсо Гарсія Роблес	«За значний внесок у справу роззброєння».
1981	Служба верховного комісара ООН у справах біженців	«За невпинні і часто невдячні спроби надати допомогу біженцям і привернути увагу властей до їх потреб».
1980	Адольфо Перес Есківель	«Як борець за права людини».

1970-ті

Нобелівська премія миру, 1970-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1979	Мати Тереза	Удостоєна премії, оскільки вона «утверджує мир в найважливішій сфері, захищаючи недоторканність людської гідності».
1977	Міжнародна амністія	«За захист людської гідності від тортур, насильства і розпаду».
1978	Анвар Садат Менахем Беґін	«За підготовку і висновок основоположних угод між Ізраїлем і Єгиптом».
1976	Бетті Вільямс Мейрид Корріґан	«На знак визнання заслуг в справі миру».
1975	Андрій Дмитрович Сахаров	«За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності».
1974	Шон Макбрайд	«За створення міжнародних механізмів спостереження за станом прав людини».
	Ейсаку Сато	«За політику антимілітаризму».
1973	Генрі Кіссінджер	«На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі».
	Ле Дих Тхо	«На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі».
1972	Премія не присуджувалася.
1971	Віллі Брандт	«На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели ослаблення напруженості між Сходом і Заходом».
1970	Норман Ернест Борлоуг	«За внесок у вирішення продовольчої проблеми, і особливо за здійснення «зеленої революції».

1960-ті

Нобелівська премія миру, 1960-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1969	Міжнародна організація праці	«За діяльність із створення «інфраструктура миру» і зміцненню братства між народами».
1968	Рене Кассен	«В ознаменування 20-х роковин ухвалення Декларації прав людини».
1967	Премія не присуджувалася.
1966	Премія не присуджувалася.
1965	Дитяча фундація ООН (ЮНІСЕФ)
1964	Мартін Лютер Кінг	«За діяльність на користь рівноправності негрів».
1963	Міжнародний комітет Червоного Хреста	«В соті роковини свого існування».
	Ліга суспільств Червоного Хреста	«В ознаменування 100-річчя існування МЧХ».
1962	Лайнус Карл Полінґ	«Як автор проекту договору про заборону ядерних випробувань».
1961	Даг Гаммаршельд	«За діяльність в ООН».
1960	Альберт Джон Лутулі	«За зусилля за утвердження справедливості між людьми і народами».

1950-ті

Нобелівська премія миру, 1950-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1959	Філіп Ноель-Бейкер	«Як найбільший фахівець із роззброєння».
1958	Жорж Пір	«За допомогу біженцям».
1957	Лестер Боулс Пірсон	«За свою роль в подоланні Суецької кризи».
1956	Премія не присуджувалася.
1955	Премія не присуджувалася.
1954	Служба верховного комісара ООН у справах біженців	«За невпинні і часто невдячні спроби надати допомогу біженцям і привернути увагу властей до їх потреб».
1953	Джордж Маршалл	«Як ініціатор «плану Маршалла» із післявоєнного відновлення економіки Європи».
1952	Альберт Швейцер	«За місіонерську діяльність».
1951	Леон Жуо	«В ознаменування миротворчих заслуг».
1950	Ральф Банч	«За створення Скандинавського міжпарламентського союзу для зміцнення регіональної співпраці».

1940-ві

Нобелівська премія миру, 1940-ві

Рік	Ім'я	Підстава
1949	Джон Бойд Орр	«На знак визнання його заслуг не тільки в справі звільнення людства від нестатків, але і в створенні основ мирної кооперації між класами, націями і расами».
1948	Премія не присуджувалася.
1947	Рада Друзів на службі суспільству (Квакери), Американський комітет Друзів на службі суспільству (Квакери)	«На знак протесту квакерів проти світової війни».
1946	Емілі Грін Болч	«За багаторічну, невтомну працю на благо світу».
	Джон Релей Мотт	«За місіонерську діяльність».
1945	Корделл Халл	«На знак визнання його заслуг за утвердженням миру в західній півкулі, в зміцненні торгівлі і становленні ООН».
1944	Міжнародний комітет Червоного Хреста	«МЧХ своєю діяльністю в роки війни повернув значення основоположним принципам солідарності людства, ототожнивши життєві інтереси народів і потребу в примиренні».
1943	Премія не присуджувалася.
1942	Премія не присуджувалася.
1941	Премія не присуджувалася.
1940	Премія не присуджувалася.

1930-ті

Нобелівська премія миру, 1930-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1939	Премія не присуджувалася.
1938	Нансенівська міжнародна організація у справах біженців	«За діяльність із надання допомоги беззахисним».
1937	Роберт Сесіл	«В ознаменування заслуг перед Лігою Націй».
1936	Карлос Сааведра Ламас	«За миротворчу роль в болівійсько-парагвайському конфлікті 1935 року».
1935	Карл фон Осецький	«За боротьбу з мілітаризмом в Німеччині».
1934	Артур Гендерсон	«За невідступний захист справи міжнародного роззброєння».
1933	Ральф Норман Енджелл	«За пропаганду миру».
1932	Премія не присуджувалася.
1931	Лаура Джейн Аддамс	«Удостоєна премії як справжній делегат всіх миролюбних жінок миру».
	Ніколае М'юррей Батлер	«За невичерпну енергію і завзяття в справі миру».
1930	Натан Седерблюм	«В ознаменування заслуг в досягненні миру через релігійне об'єднання».

1920-ті

Нобелівська премія миру, 1920-ті

Рік	Лауреат		Країна	Підстава
1929		Френк Біллінгс Келлог	США	«За підготовку Пакту Бріана-Келлога, учасники якого погодились вирішувати всі конфлікти мирним шляхом і виключили війну як інструмент національної політики»
1928	Премія не присуджувалась
1927		Фердинанд Едуард Бюїссон	Франція	«За діяльність, направлену на відновлення розуміння між французьким і німецьким народами»
		Людвиг Квідде	Німеччина
1926		Арістид Бріан	Франція	«За роль в ув'язненні Локарнського пакту і дружньому діалозі Франції і Німеччини після багатьох літ недовіри»
		Густав Штреземан	Німеччина
1925		Джозеф Остін Чемберлен	Велика Британія	«За свою роль в локарнських перемовинах»
		Чарлз Гейтс Давес	США	«На знак визнання внеску в план, що носить його ім'я»
1924	Премія не присуджувалась
1923
1922		Фрітьйоф Нансен	Норвегія	«За багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним»
1921		Карл Яльмар Брантінг	Швеція	«За зусилля в мирному рішенні суперечки Швеції з Норвегією і за роботу в Лізі Націй»
		Крістіан Лоус Ланге	Норвегія	«За пропаганду арбітражу, як засобу вирішення міжнародних конфліктів»
1920		Леон Віктор Огюст Буржуа	Франція	«За зусилля із затвердження миру засобами арбітражу»

1910-ті

Нобелівська премія миру, 1910-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1919	Томас Вудро Вільсон	«За той, що привніс фундаментального закону людяності в сучасну міжнародну політику».
1918	Премія не присуджувалася.
1917	Міжнародний комітет Червоного Хреста	«За діяльність із поліпшення становища військовополонених».
1916	Премія не присуджувалася
1915	Премія не присуджувалася.
1914	Премія не присуджувалася
1913	Анрі Лафонтен	Удостоєний премії «як істинний лідер народного руху за мир в Європі».
1912	Еліу Рут	«За зусилля зі зміцнення миру в західній півкулі».
1911	Тобіас Ассер	«За роботи в області міжнародного арбітражу».
	Альфред Герман Фрід	«За свою інтернаціональну діяльність».
1910	Міжнародне бюро миру	«За організацію конференцій з роззброєння».

1900-ті

Нобелівська премія миру, 1900-ті

Рік	Ім'я	Підстава
1909	Огюст Бєєрнар	«На знак визнання зусиль в боротьбі за міжнародний арбітраж і скорочення озброєнь».
	Поль д'Етурнель де Констан	«За договори про арбітраж між Францією і сусідніми країнами».
1908	Клас Понтус Арнолдсон	«За участь у вирішенні норвезького конфлікту».
	Фредрик Байер	«За створення Скандінавського міжпарламентського союзу для зміцнення регіональної співпраці».
1907	Луї Рено	Удостоєний премії «як справжній геній міжнародного права у Франції».
	Ернесто Теодоро Монета	«За свою невпинну діяльність в ім'я миру».
1906	Теодор Рузвельт	«За свою роль в підписанні Портсмутського договору був нагороджений премією».
1905	Берта фон Зутнер	«За активну діяльність» пацифіста.
1904	Інститут міжнародного права (Гент Бельгія)	Інститут міжнародного права — одна з перших в світі організацій, що визначили принципи міжнародного права, що зробили його кодифікування і що запропонували шляхи рішення міжнародних проблем.
1903	Вільям Рандал Крімер	Удостоєний премії «в ознаменування зусиль із досягнення миру шляхом арбітражу».
1902	Елі Дюкоммен	«На знак визнання заслуг за підставою Міжнародного бюро миру для координації діяльності різних суспільств пацифістів Європи».
	Шарль Альбер Гоба	«За зусилля в справі міжнародного арбітражу був удостоєний премії».
1901	Жан Анрі Дюнан	«За внесок в мирну співпрацю народів».
	Фредерік Пассі	«За багаторічні миротворчі зусилля».

Посилання

• Офіційний сайт Нобелівської премії
• Вручення Нобелівської премії миру бойкотують 19 країн: серед них і Україна