Нова Збур'ївка

село Нова Збур'ївка
Емблема села
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район/міськрада	Голопристанський
Рада	Новозбур'ївська сільська рада
Код КОАТУУ	6522384001
Основні дані
Засноване	1774
Населення	7489
Площа	4,96 км²
Густота населення	1509,88 осіб/км²
Поштовий індекс	75631
Телефонний код	+380 5539
Географічні дані
Географічні координати	046.451 0032.45446°27′03″ пн. ш. 32°27′13″ сх. д.46.450833° пн. ш. 32.453611° сх. д. 46.450833, 32.453611
Середня висота над рівнем моря	14 м
Водойми	р. Конка
Відстань до обласного центру	35 км
Відстань до районного центру	9 км
Найближча залізнична станція	Херсон
Відстань до залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	75631, с.Нова Збур’ївка, вул. Леніна, 155, тел. 4-73-42
Карта
Нова Збур'ївка

Нова́ Збу́р'ївка — село в Україні, Голопристанському районі Херсонської області. Центр сільської ради.

Розташоване на лівому, перерізаному невеличкими річками, низинному березі Дніпровського лиману, за 9 км від районного центру міста Гола Пристань, за 35 км від залізничної станції Херсон. З районним та обласним центром село зв’язане водним і шосейним шляхами. Населення – 7489 чоловік.

Історія

Історія виникнення села пов'язана з російсько-турецькими війнами другої половини XVIII ст. 1774 року біля Збур'ївського гирла, що з'єднує Дніпровський і Збур'ївський лимани, було споруджено укріплення. Навколо укріплення, починаючи з 1783 року, оселялися переселенці з інших місць Росії, насамперед державні селяни. Наприкінці XVIII ст., коли укріплення почало втрачати військове значення, частина жителів переселилася за півверсти на південний схід і заснувала село, назване Новою Збур'ївкою.

Перші письмові згадки про цей населений пункт датуються 1801 роком. Починаючи з 1810 року, сюди прибували втікачі-кріпаки з Полтавської губернії.

Жили новозбур'ївці великими родинами. Основним заняттям було сільське господарство. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес. Розвивалося скотарство, насамперед вівчарство.

Нова і Стара Збур'ївки здавна вважалися батьківщиною моряків, річковиків і рибалок. У цих селах налічувалося понад 60 судновласників, які набирали екіпажі з односельців. Деякі новозбур'ївці продовжували чумакувати. Вони їздили до Криму по сіль, продавали її в Голій Пристані по 30 коп за пуд, у Харкові — по 1 крб.

Значного розвитку досягла торгівля хлібом, худобою, сіллю, рибою, кавунами, а також промисловим крамом і залізним товаром. Нова Збур'ївка вважалася значним торгівельним центром Дніпровського повіту. Крім базарів, тут з 1874 року збиралися дві річні ярмарки.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, мешкало 3740 осіб, налічувалось 566 дворів, існували православна церква, школа, 5 лавок, 3 бондарні, базар.

Диференціація селянства особливо поглибилася після запровадження столипінської аграрної реформи. 1913 року селяни Нової Збур'ївки виділилися в самостійну земельну общину, якій належало 3073 десятини землі.

Першу школу в селі відкрито 1872 року. У 1902 році в усіх збур'ївських навчальних закладах (початкова, земська та церковнопарафіяльна школи) здобуло освіту 350 учнів.

Пам'ятник комбайну у с. Нова Збур'ївка

У зв'язку з проведенням адміністративної реформи 1923 року і ліквідацією волостей в Новій Збур'ївці відбулися вибори до Ради селянських депутатів. При Раді діяли секції: адміністративно-господарська, земельна, культурно-освітня, благоустрою села і санітарії. На початку 1924 року завершився розподіл землі. Загальна площа сільськогосподарських угідь становила 20,3 тис.десятин. Наприкінці 1923 року виникає два товариства — «Землероб» і «Червона Україна». За всіма цими господарствами було закріплено 673 десятини орної землі, вони мали 28 голів великої рогатої худоби.

На початку 1928 року в селі виникло 4 артілі — «Червоний Жовтень», «Вільна Україна», «Юний огородник», «Юний пролетар». Більшість колгоспників спорудила добротні житлові будинки, навколо яких розрослися сади й виноградники. Ще 1929 року село телефонізували, 1932 — радіофікували. У 1936 році частину села підключили до електростанції МТС.

З початком Великої Вітчизняної війни до лав Червоної Армії вступило 1275 новозбур'ївців. Усі, хто залишився в селі, працювали на жнивах. 1941 року село було окуповане військами Вермахту. Визволили Нову Збур'ївку від німецько-фашистських військ 4 листопада 1943 року частини радянської 2-ї гвардійської армії.

Меморіал радянським воїнам, що загинули у Великій Вітчизняній війні

• 
• 

Протягом 1950—1954 років колгоспи Нової Збур'ївки об'єдналися у два господарства — «Червоний Жовтень» і «Перше травня», що дало змогу краще використовувати матеріальні ресурси.

Інфраструктура

З травня 1966 року діє районний протитуберкульозний диспансер на 125 ліжок, працює амбулаторія сімейної практики та медицини. Село повністю газифіковане. Працюють три загальноосвітні школи та дошкільний заклад «Малятко». Поступово розвивається зелений туризм.

• 

  Будівля сільської ради

• 

  Сільський будинок культури

Храми

• Свято-Успенський храм УПЦ МП

Свято-Успенська церква

• 
• 

Відомі мешканці села

• Мохортов Костянтин Володимирович (1913 — 1989) — Герой Соціалістичної Праці, звання присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1984 року за видатні виробничі успіхи, досягнуті при будівництві Байкало-Амурської залізничної магістралі.
• Німич Павло Олексійович (1928 — 2001) — Герой Соціалістичної Праці, звання присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1971 року за високі досягнення у народному господарстві.
• Потребенко Володимир Миколайович (1936) — скульптор.

Посилання

• Погода в селі Нова Збур'ївка

Джерела

• Історія міст і сіл УРСР. Херсонська область — К.: Інститут історії Академії наук УРСР, 1972. — с.398-409.
• Сайт Голопристанського району
• http://www.nshu.org.ua/index.php?option=com_mtree&task=listcats&cat_id=37&Itemid=30&limit=20&limitstart=20