Нова Ґранада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нова́ Ґрана́да (ісп. Virreinato de Nueva Granada) — іспанське віце-королівство в Південній Америці, що включало території сучасних Колумбії, Панами і Еквадора.
Утворене в 1718 в результаті відділення від віце-королівства Перу. Столицею стала Санта-Фе-де-Боґота (сучасна Боґота.
Віце-королівство припинило існування 1821 року внаслідок антиіспанського повстання креолів, коли на його місці утворили республіку Велику Колумбію.
Після розпаду Великої Колумбії у 1831—1856 рр. майбутня Республика Колумбія називалася «Республікою Нової Ґранади». Досі назва «Нова Ґранада» використовується для визначеня Колумбії її сусідами.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Колоніальний період
У 1514, іспанці вперше з'явилися на території Нової Ґранади. Міста Санта-Марта (1525) і Картахена (1533) забезпечували Іспанії контроль над узбережжям, і це дало можливість продовжити експансію углиб материка. Конкістадор Ґонсало Гименес де Кесада колонізовал великі території за рікчою Маґдалена в Андах, завдавши поразки цивілізації Чибча і заснував місто Санта-Фе-де-Богота (1538), назвавши нові захоплені землі «Нове королівство Ґранада» (ісп. El nuevo reino de Granada), давши назву королівства Ґранада, яке існувало до 1492 на півдні Піренейського півострова.
██ Іспанські володіння
██ Португальські володіння
██ Голландські володіння
██ Французькі володіння
Цивільний уряд Нової Ґранади, Аудієнція («слухання») знаходилося в Боґоті з 1548—1549, це був орган, об'єднуючий виконавчу та судову гілки влади, з 1564 виконавча влада була сконцентрована в руках презіденциі або губернатора. З 1564 року Нова Ґранада стала капітанією в складі віце-королівства Перу. Юрисдикція Аудієнції розповсюджувалася і на інші території, що знаходилися поряд з Новою Ґранадою, оскільки ці провінції були утворені в подальші роки.
Губернатор був підпорядкований віце-королю Перу в Лімі, але велика відстань і, як наслідок, повільний зв'язок між двома столицями робили систему управління колонією неефективною. Принциповим аспектом реформи колоніальної системи 1717 року було створення незалежного від Ліми віце-королівства Нова Ґранада в 1717 році, що вказивало на ріст населення колонії та на ріст її значення для Іспанії. Після цього лише в 1739 році протягом недовгого часу Нова Ґранада була залежна від віце-короля Перу. Інші області, відповідні сучасним Еквадору і Венесуелі і Панамі, що до того часу перебували під іншою юрисдикцією, об'єдналися під управлінням Боготи, що затвердило місто як один з основних іспанських адміністративних центрів в Новому Світі, разом з Лімою, Буенос-Айресом і Мехіко. Іспанський уряд проводив реформи, направлені на посилення централізації влади, але контроль з Іспанії ніколи не був достатньо ефективним.
Сувора і вельми різноманітна географія північної частини Південної Америки та недостача доріг робили пересування і зв'язок у віце-королівстві досить складним. Створення капітанії в Каракасі і Аудієнції (або президенства) в Кіто, юридично підлеглих віце-королю, було рішенням, направленим на підвищення ефективності управління сусідніми областями, а також віддавало дань місцевим традиціям самоврядування.
[ред.] Проголошення незалежності
- Див також: Війна за незалежність у Нової Ґранаді
Під час Наполеонівських воєн Іспанія була захоплена військами Наполеона, що визвало рух за незалежність у всіх іспанських колоніях як з боку роялістських сил, які намагалися запобігти поширенню республіканських настріїв, так і з боку місцевої знаті. Цієї участи на запобігла й Нова Ґранада, де у 1810 році креоли організували перший революційний уряд. 10 червня 1811 року цей уряд проголосив повну незалежність від Іспанії, ще раніше, 5 червня, це зробив уряд віце-капітанства Венесуела у Каракасі. Під час війни з лояльними Іспанії військами повторилася така ж сама картина, як трохи раніше у Ла-Платі: креоли утримували великі міста у той час коли іспанські війська та лояльні їм індіанці домінували у провінції. Значний вплив на настрій населення Нової Ґранади оказав землетрус 1812 року, який зруйнував лояльні повстанцям міста та був інтерпретований як божественний знак.
Війна йшла з перемінним успіхом, к 1814 року іспанські війська були розбиті та залишили більшу частину Нової Ґранади, але сильна експедиція, що була надіслана королем Фердінандом VII після вигнання Наполеона з Іспанії, зуміла повернути цю територію під іспанську королівську владу.
Остаточно території віце-королівства отримали незалежність від Іспанії між 1819 і 1822 роками в результаті військових дій і політичної боротьби, об'єднавшись у федерацію, відому як Велика Колумбія.
Коли Еквадор і Венесуела стали окремими державами після розпаду Великої Колумбії, «Республіка Нової Ґранади» із столицею в Боготі продовжувала існувати з 1831 по 1856. Назва «Нова Ґранада» продовжувала використовуватися, особливо в консервативних кругах, наприклад, серед священнослужителів.
Сьогодні деякі люди в сусідніх з Колумбією країнах іноді все ще називають колумбійців новогранадцями (neogranadinos).
[ред.] Див. також
[ред.] Ресурси Інтернет
- Colombia History — Історія Колумбії (англійською мовою)
