Нове вбрання короля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нове вбрання короля
Emperor Clothes 01.jpg
Жанр Казка
Автор Ганс Крістіан Андерсен
Мова данська
Виданий 7 квітня 1837
Wikisource-logo.svg Текст у Вікіджерелах

Нове вбрання короля (дан. Keiserens nye Klæder) — казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Вперше була опублікована 7 квітня 1837 року у збірнику оповідань для дітей «Казки, розказані дітям» (дан. «Eventyr fortalte for Børn»). Сюжет запозичений з новели Хуана Мануеля, опублікованої в 1335 році в першій частині книги «Граф Луканор». Цей факт відображений у щоденнику Андерсена, в якому він згадує збірку новел Карла фон Бюлова як джерело історії.

Сюжет[ред.ред. код]

Король деякої держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому плаття з настільки тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши деякий час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королю невидиме «плаття». Король і всі його наближені помічають, що самі не в змозі побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не уславитися дурнями. Таким чином, король походжає голим і всі захоплюються його «новим чудовим костюмом». Лише маленький хлопчик, що спостерігав за цим фарсом, викриває короля, крикнувши йому вслід: «А король — голий!» — фразу, що стала згодом крилатою (оригінал фрази звучить як: "Men han har jo ikke noget paa"). Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося.

Подібні історії[ред.ред. код]

Подібний, але більш розгорнутий сюжет згадується у народних голландських легендах про Тіля Уленшпігеля, позитивного фольклорного героя XIV століття, широко відомому у викладі Шарля де Костера. За легендою, Уленшпігель представившись майстерним живописцем, наймається до одного ландграфу відобразити його на картині в оточенні наближених знатних людей. Проте, всі люди, які повинні були бути відображені на картині і мають фізичні вади, загрожують Уленшпігель смертельною розправою, у разі якщо він не прикрасить їх, в той час як сам ландграф, в свою чергу обіцяє стратити Уленшпігеля, якщо він хоч найменшим чином викривить груповий портрет. У решті, Уленшпігель так нічого не намалював за покладені 60 днів, які були проведені у пиру та розкоші, вдався до хитрощів, відомих по казці про Голого короля. Уленшпігель сказав, що картину зможе побачити тільки представник благородних кровей. У результаті всі благородні панове та пані захоплюються порожніми голими стінами, а Уленшпігелю вдається щасливо зникнути разом із належною йому нагородою. [1]

Екранізації[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В українській та російській мовах фраза хлопчика, який викрив «вбрання» короля, — «А король — голий!» — стала крилатим виразом. Її вживають, коли розкриваються якісь непривабливі або неіснуючі властивості обговорюваної людини або об’єкта.
  • В англійській мові існує аналогічний фразеологізм такого ж походження — «The emperor has / wears no clothes». [2]
  • Існує переробка літературної казки у драматичний твір, здійснена Є. Шварцем. Обманщики представлені в ній в якості позитивних персонажів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Логотип Вікітеки
У Вікіджерелах є оригінали текстів