Нове фламенко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нове фламенко (Nuevo Flamenco) — стиль фламенко, що зародився у 1980-х на противагу традиційному. Воно поєднує віртуозність фламенко-гітари і синтез різних музичних стилів[1]. Джаз, румба, босса-нова, ґіпсі, латино, кельтика, ритми Близького Сходу, рок, кубинський свінг, танго і сальса зливаються для створення єдиного неповторного звучання[2][3].

Традиційне фламенко в Іспанії в 1950-х і 1960-х роках витіснив рок-н-рол[4]. Проте Камарон де ла Ісла і далі працював з цим стилем музики, надавши йому дещо нового звучання. У 1980-х відбулося справжнє відродження фламенко завдяки Пако де Лусія та іспанським гуртам Пата Неґра і Кетама[4]. Ці музиканти поєднали традиційне фламенко з іншими формами, зокрема джазом і сальсою[4]. Хоча воно зливалося з іншою музикою, але як і раніше в основі мало класичне фламенко. Сьогодні найбільше згадують ім'я Оттамара Леберті, оскільки саме його альбом Nouveau Flamenco (1990) дав назву цьому надзвичайному стилю[1].

Відомі виконавці фламенко[ред.ред. код]

Декотрі відомі фламенко-гітаристи: Пако де Лусія, Томатіто, Вісенте Аміґо, Жерардо Нуньєз, Хуан Мартін, Ніньйо Хоселе, та Жуальберто Ґарсія Перес. Сучасні популярні виконавці фламенко: Дієґо Ель Сіґала, Дукенде, Енріке Моренте та його дочка Естрелья Моренте.

Нові гітаристи фламенко[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Lawrence Russell. «The New Flamenco». Процитовано 2012-01-22. 
  2. banffcentre.com. «Willie and Lobo The Reunion Tour». Процитовано 2012-01-15. 
  3. Cathalena E. Burch, Arizona Daily Star. «Willie & Lobo bring flamenco blends to Plaza Palomino tonight». Процитовано 2012-01-15. 
  4. а б в Garvey, Geoff (2009). The Rough Guide to Andalucia. Penguin. с. 596–597. ISBN 978-1-84836-037-2. 

Посилання[ред.ред. код]