Новий кінотеатр «Парадізо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новий кінотеатр «Парадізо»
Nuovo Cinema Paradiso
CinemaParadiso.jpg
Жанр Драма
Режисер Джузеппе Торнаторе
Продюсер Франко Крістальді
Сценарист Джузеппе Торнаторе
У головних
ролях
Філіп Нуаре
Жак Перрен
Композитор Енніо Морріконе
Кінокомпанія Charles Chaplin Productions
United Artists
Тривалість  155 хв.
Країна  Італія Італія - Франція Франція
Рік  1988
IMDb ID 0095765
Кошторис  1,5 млн. $

„Новий кінотеатр «Парадізо»“ (англ. Nuovo Cinema Paradiso) — художній фільм режисера Джузеппе Торнаторе, що завоював премію «Оскар» за найкращий іноземний фільм і дві премії «Фелікс».

Існує три версії: оригінальна (155 хвилин), міжнародна (122 хвилини) і режисерська (173 хвилини).

Переглядати рекомендується дітям від 13 років і спільно з батьками.

Сюжет[ред.ред. код]

Фільм розпочинається з ретроспективи. Сальваторе Ді Віта з того часу, як залишив своє рідне містечко заради Риму вже протягом 30 років ще ні разу не повертався додому. У Римі він став відомим режисером. Однієї ночі він отримує новину про смерть Альфредо і переживає заново всі дитячі спогади. Після Другої світової війни у маленькому сицилійському містечку єдиною розвагою є кінотеатр. Кінець тридцятих років. Хлопчина Тото живе у бідній родині разм з сестрою та мамою. Вся родина чекає, коли батько повернеться з Росії, де він зник під час війни. Тото є помічником місцевого пароха Дона Адельфіо, який керує місцевим кінотеатром Cinema Paradiso. Дон Адельфіо перед показом фільму рецензує всі сцени з поцілунками, вважаючи їх непристойними і неприпустимими для показу. Сальваторе, захоплений кінематографом, тайно краде обрізки плівки із забороненими сценами. Альфредо, інший герой фільму, неписьменний проекціоніст фільмів, незабаром повинен здати екзамен в початковій школі разом з малим Тото. На екзамені Альфредо і Тото укладають угоду: Тото дасьть відповіді до тестів, а Альфредо навить його мистецтву показу фільмів.

Одного вечора, коли кінотеатр зачинений, Альфредо і Тото вирішують все ж показати фільм та розважити публіку, спроектувавши картинку на стіну будинку. На площі зібралося все містечко. Проте, через через неуважність Альфредо, у кінотеатрі спалахує пожежа. Тото спасає друга, але Альфредо втрачає зір. Завдяки одному місцевому мільйонеру кінотеатр відновлюють і дають йому назву Nuovo Cinema Paradiso. Оскільки малий Тото єдиний хто знайомий з проектуванням фільмів, йому дають цю роботу - показувати фільми без цензури.

В підлітковому віці Тото закохується в дівчину Елену з багатої сім'ї. Батьки цього не схвалюють, тому вирішують переїхати. Тим часом хлопець йде служити в армію недалеко від Риму і остаточно втрачає слід дівчини. Тото повертається на Сицилію, де відвідує Альфредо, який йому радить покинути рідне містечко і ніколи туди не повертатися.

З цим останнім спогадом Сальваторе повертається до реальності. Незважаючи на те, що він став багатим та відомим режисером, він розчарований своїм життям і вирішує повернутися на Сицилію.

Похорон Альфредо для нього став можливістю зустрітися з минулим, з людьми його дитинства. Кінотеатр закритий і, більше того, Тото довелося взяти участь у його знесенні. Він знову зустрічається з Еленою, яка заміжня за його старим шкільним товаришем.

Врешті-решт, Тото нічого не залишається, як повернутися в Рим зі спадком, який йому залишив Альфредо: обрізки плівок зі сценами поцілунків, які колись попали під цензуру Дона Адельфіо.

У ролях[ред.ред. код]

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.