Новиков Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
М. І. Новіков, портрет роботи Д. Г. Левицького

Микола Іванович Новіков (рос. Николай Иванович Новиков; 17441818) — російський просвітитель, письменник, видавець.

Народився у дворянській родині. Навчився грамоти в сільського дяка, з 1755 по 1760 учився в гімназії при тільки що заснованому Московському університеті. З 1762 ніс солдатську з в Ізмайловському полку. В 1767–1768 працював у Комісії зі складання проекту нового «Укладення» як секретар.

Просвітительські переконання Новікова сформувалися під впливом депутатів різних станів. В 1769 вийшов у відставку й став видавати сатиричні журнали: «Трутень», «Пустомеля», «Живописець» й ін., бичуючи пороки сучасного йому суспільства, виступаючи проти кріпосницьких порядків і полемізуючи з Катериною ІІ. Мріючи виховати нове покоління в дусі цивільних чеснот, Новіков став творцем «Дружнього вченого суспільства» й «Типографічної компанії», що займалися облаштуванням друкарень, першої в Москві загальнодоступної бібліотеки, книгарень і шкіл.

Новиков видав понад 940 книг з різних галузей знань, зокрема «Скіфську історію» Лизлова, свої власні праці: «Досвід історичного словника про російських письменників» (Спб., 1772), «Древня російська ідрографія» (Спб., 1773), «Древня російська вівліофіка» (Спб., 1773–1775; 1788–1791), а також, серед інших журналів, перший дитячий журнал у Російській імперії — «Дитяче читання для серця й розуму».

В 1775 став масоном, притягнутий широкою релігійно-ідеологічною програмою, що розвивала християнське навчання про братерство й любов і спрямованої до морального вдосконалення. Після Великої французької революції 1789 року та повстання Є. І. Пугачова розмах суспільної діяльності Новікова, що продовжував «розливати світ освіти у своїй батьківщині» (В. Г. Бєлінський), викликав насторожену увагу до нього Катерини ІІ, що вважала Новікова «розумною й небезпечною людиною». 1792 року заарештований і без суду, за наказом імператриці, отримав 15 років заслання у Шліссельбурзькій фортеці. 1796 року був звільнений Павлом І, проте підірване здоров'я вже не дозволило діячеві повернутися до активної діяльності.

Джерела[ред.ред. код]

  • Життєпис на hrono.info
  • Западов А. В. Новиков. М., 1968
  • Макогоненко Г. П. Николай Новиков и русское просвещение XVIII века. М, — Л, 1951
  • Сухарева О. В. Кто был кто в России от Петра I до Павла I, Москва, 2005