Новоазовськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новоазовськ
Novazv s.png
Герб Новоазовська
Святомиколаївська церква
Святомиколаївська церква
Новоазовськ
Новоазовськ на карті Донецької області
Новоазовськ на карті Донецької області
Новоазовськ
Новоазовськ на мапі України
Новоазовськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Новоазовський район
Код КОАТУУ 1423610100
Засноване 1849
Статус міста з 1966 року
Населення 11 760 (01.01.2013)[1]
Площа 8 км²
Густота населення 1470 осіб/км²
Поштові індекси 87600—87605
Телефонний код +380-6296
Координати 47°06′53″ пн. ш. 38°04′48″ сх. д. / 47.11472° пн. ш. 38.08000° сх. д. / 47.11472; 38.08000Координати: 47°06′53″ пн. ш. 38°04′48″ сх. д. / 47.11472° пн. ш. 38.08000° сх. д. / 47.11472; 38.08000
Висота над рівнем моря 21 м
Водойма Грузький Єланчик, Азовське море
Відстань
Найближча залізнична станція Маріуполь
До станції 42 км
До обл./респ. центру
 - фізична 99,4 км
 - автошляхами 112 км
До Києва
 - фізична 665 км
 - автошляхами 841 км
Міська влада
Адреса 87600, м. Новоазовськ, Новоазовський район, вул. Гриценка, 92
Веб-сторінка Новоазовськ
Міський голова Сидоренко Олег Валерійович

Новоазо́вськ — місто районного значення в Донецькій області України, райцентр Новоазовского району. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на схід від Маріуполя, поблизу від гирла річки Грузький Єланчик.

Підпорядковані населені пункти: Гусельщикове, Козлівка, Самсонове. За 10 км від міста на трасі E58 розташований пункт пропуску на кордоні з Росією НовоазовськВесело-Вознесенка.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 12705 осіб, з них 22,87% зазначили рідною мову українську, 76,68% — російську, а 0,45% — іншу[2].

У 2013 році кількість населення становила 11760 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Комсомольська площа

Заснований у 1849 році. До 1859 року в станиці було 128 дворів, 885 жителів. Місцерозташування на перетині морських і сухопутних шляхів сприяло тому, що в 70-80-х роках XIX століття поселення стало місцем активної торгівлі житом, худобою, рибою, сіллю. Тут побудували пристань із магазинами і складськими приміщеннями. Наприкінці XIX століття в станиці нараховувалося вже 511 козацьких дворів. До 1914 року в Новомиколаївській у 701 дворі мешкало близько 7 900 чоловік. Працювали три цегляні заводи, поштово-телеграфна контора, ощадно-позикове товариство, два початкові училища. Щороку проводилися два ярмарки.

На початку 1920 року Всевелике Військо Донське захоплено частинами Червоної армії, після чого частину його територій було передано в УРСР, у тому числі станицю Новомиколаївську - Донецькій губернії.

До 1923 року місто мало назву станиця Новомиколаївська, до 1959 — Будьонівка. У 1929 році тут створено два колгоспи, які до 1931 року об'єднали 80 % дворів. Утворилися риболовецька артіль, радгосп. У 1933 році організована машинно-тракторна станція (МТС), але це не завадило комуністам провести тут терор голодом. Загинули сотні мешканців міста.

Згодом побудовані ферми: молочнотоварні, вівчарські, свинарські, птахівничі.

Напередодні Другої світової війни в місті працювали місцева електростанція, лікарня, дві загальноосвітні школи, районна бібліотека, будинок культури.

Із 1938 року — смт, з 1966 року — місто районного підпорядкування.

Російська інвазія 2014 року[ред.ред. код]

24 серпня 2014 року з території Російської Федерації здійснювався обстріл житлових кварталів забороненими касетними набоями з РСЗВ «Ураган» та «Смерч»[3]. 25 серпня з боку державного кордону прорвалась російська бронетехніка, але менш як за добу терористи були вибиті з міста[4]. Однак при цьому терористи ДНР і російські агресори здійснюють масований обстріл хлібокомбінату в Новоазовську з гранатометів[5]. Ближче до другої половини дня українські військові закріпились на оборонних рубежах під Новоазовськом. Обстріл міста терористами продовжився, від цього зайнялася лікарня; при обстрілі інфекційного відділення міської лікарні постраждало чотири медпрацівники[6]. Станом на 27 серпня більша половина міста була захоплена російськими військами[7].. Пізно ввечері того ж дня підійшлі регулярні частини ЗС РФ зайняли Новоазовськ; командир 5-ої роти батальйону «Донбас» Володимир Шилов: «На даний час місто Новоазовськ захоплене російськими військами, заблоковано танками, виїзд з нього жителів заборонений. На завтра, по повідомленням російських військових, буде проводитися зачистка міста»[8].

31 серпня з'явилася інформаці, що на території Новоазовська російські окупанти поширюють інструкції для мешканців Приазов'я «Як поводитися з миротворчим контингентом військ РФ». Речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко: "В інструкції пояснюється, що жителі не мають перешкоджати пересуванню російських військ, які, нібито діючи відповідно до Женевської конвенції 1949 року, «прийшли щоб захистити Вас від терористів з незаконної української армії», неухильно дотримуватися комендантської години та бути готовими до можливого звільнення житлової площі для розміщення «миротворчих сил», — зазначив Лисенко. За його словами, інструкція також пропонує розмовляти на «звільнених територіях» лише російською мовою, надавати «миротворцям» інформацію про місця дислокації ЗС України, підготувати списки українських військових, учасників Майдану, проукраїнських громадських активістів для передачі співробітникам ФСБ, за що городяни отримують додаткові харчі та пільги, а міноборони РФ гарантує, що «нікого просто так не розстріляють»[9].

19 вересня з'явилася інформація, що в Новоазовську робилася спроба організувати мітинг «за Новоросію» для знімальних груп російського ТБ керівництвом російських окупаційних сил, однак зігнати вдалося не більше 200 осіб[10].

Економіка[ред.ред. код]

ЗАТ «Новоазовська птахофабрика», ТОВ «Агрофірма „Россия“» (утворене у 1950 році з колгоспів імені Першої Будьонівської ради і «Революційної хвилі», до 1970 року називався колгоспом імені Будьонного), агроцех 27 Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, ТОВ «Новоазовський завод мінеральної води». Колишні рибрадгосп «Україна» (утворений в 1930 році, до 1958 року — рибрадгосп імені Ворошилова), племрадгосп імені Рози Люксебург. Колишній комбікормовий завод, колона тресту «Ждановсільбуд», «Сільгосптехніка».

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Міський пляж
  • Професійно-технічний ліцей (вул. 50 років СРСР)
  • Новоазовський районний палац культури (вул. Леніна)
  • Єланчанський міський клуб (вул. Аврорська)
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 років (відкрито 2008 року).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Три загальноосвітніх школи, 5 дитсадків, професійно-технічне училище, районна лікарня, будинок культури, 2 бібліотеки. У літній період діють 2 дитячих оздоровчих табори, 3 пансіонати.

Відомі новоазовці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посиланння[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]