Новоазовськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новоазовськ
Novazv s.png
Герб Новоазовська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Новоазовський район
Код КОАТУУ 1423610100
Засноване 1849
Статус міста з 1966 року
Населення 11 760 (01.01.2013)[1]
Площа 8 км²
Густота населення 1470 осіб/км²
Поштові індекси 87600—87605
Телефонний код +380-6296
Координати 47°06′53″ пн. ш. 38°04′48″ сх. д. / 47.11472° пн. ш. 38.08000° сх. д. / 47.11472; 38.08000Координати: 47°06′53″ пн. ш. 38°04′48″ сх. д. / 47.11472° пн. ш. 38.08000° сх. д. / 47.11472; 38.08000
Висота над рівнем моря 21 м
Водойма Грузький Єланчик, Азовське море
Відстань
Найближча залізнична станція Маріуполь
До станції 42 км
До обл./респ. центру
 - фізична 99,4 км
 - автошляхами 112 км
До Києва
 - фізична 665 км
 - автошляхами 841 км
Міська влада
Адреса 87600, м. Новоазовськ, Новоазовський район, вул. Гриценка, 92
Веб-сторінка Новоазовськ
Міський голова Сидоренко Олег Валерійович

Новоазо́вськ — місто районного значення в Донецькій області України, райцентр Новоазовского району. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на схід від Маріуполя, поблизу від гирла річки Грузький Єланчик.

Підпорядковані населені пункти: Гусельщикове, Козлівка, Самсонове. За 10 км від міста на трасі E58 розташований пункт пропуску на кордоні з Росією НовоазовськВесело-Вознесенка.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 12705 осіб, з них 22,87% зазначили рідною мову українську, 76,68% — російську, а 0,45% — іншу[2].

У 2013 році кількість населення становила 11760 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Комсомольська площа

Заснований у 1849 році. До 1859 року в станиці було 128 дворів, 885 жителів. Місцерозташування на перетині морських і сухопутних шляхів сприяло тому, що в 70-80-х роках XIX століття поселення стало місцем активної торгівлі житом, худобою, рибою, сіллю. Тут побудували пристань із магазинами і складськими приміщеннями. Наприкінці XIX століття в станиці нараховувалося вже 511 козацьких дворів. До 1914 року в Новомиколаївській у 701 дворі мешкало близько 7 900 чоловік. Працювали три цегляні заводи, поштово-телеграфна контора, ощадно-позикове товариство, два початкові училища. Щороку проводилися два ярмарки.

До 1923 року називався станиця Новомиколаївська, до 1959 — Будьонівка. У 1929 році тут створено два колгоспи, які до 1931 року об'єднали 80 % дворів. Утворилися риболовецька артіль, радгосп. У 1933 році організована машинно-тракторна станція (МТС), але це не завадило комуністам провести тут терор голодом. Загинули сотні мешканців міста.

Згодом побудовані ферми: молочнотоварні, вівчарські, свинарські, птахівничі.

Напередодні Другої світової війни в місті працювали місцева електростанція, лікарня, дві загальноосвітні школи, районна бібліотека, будинок культури.

Із 1938 року — смт, з 1966 року — місто районного підпорядкування.

Економіка[ред.ред. код]

ЗАТ «Новоазовська птахофабрика», ТОВ «Агрофірма „Россия“» (утворене у 1950 році з колгоспів імені Першої Будьонівської ради і «Революційної хвилі», до 1970 року називався колгоспом імені Будьонного), агроцех 27 Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, ТОВ «Новоазовський завод мінеральної води». Колишні рибрадгосп «Україна» (утворений в 1930 році, до 1958 року — рибрадгосп імені Ворошилова), племрадгосп імені Рози Люксебург. Колишній комбікормовий завод, колона тресту «Ждановсільбуд», «Сільгосптехніка».

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Святомиколаївська церква
  • Професійно-технічний ліцей (вул. 50 років СРСР)
  • Новоазовський районний палац культури (вул. Леніна)
  • Єланчанський міський клуб (вул. Аврорська)
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 років (відкрито 2008 року).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Три загальноосвітніх школи, 5 дитсадків, професійно-технічне училище, районна лікарня, будинок культури, 2 бібліотеки. У літній період діють 2 дитячих оздоровчих табори, 3 пансіонати.

Відомі новоазовці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посиланння[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]