Новоборовиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новоборовиці
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Облікова картка Новоборовиці 
Основні дані
Засноване 1896
Населення 816
Площа 61,296 км²
Густота населення 13,31 осіб/км²
Поштовий індекс 94870
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 47°52′06″ пн. ш. 39°30′40″ сх. д. / 47.86833° пн. ш. 39.51111° сх. д. / 47.86833; 39.51111Координати: 47°52′06″ пн. ш. 39°30′40″ сх. д. / 47.86833° пн. ш. 39.51111° сх. д. / 47.86833; 39.51111
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми Тузловка
Відстань до
обласного центру
95,7 км
Відстань до
районного центру
36,3 км
Місцева влада
Адреса ради 94870, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Новоборовиці, вул. Шевченка
Сільський голова Десятников Ігор Миколайович
Карта
Новоборовиці. Карта розташування: Україна
Новоборовиці
Новоборовиці
Новоборовиці. Карта розташування: Луганська область
Новоборовиці
Новоборовиці
Мапа
Мапа

Новоборови́ці — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 816 осіб.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 47°52' пн. ш. 39°30' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 61,3 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 50 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 45 км. Через село протікає річка Тузловка.

Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією НовоборовціОлексієво-Тузлівка.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване на річці Тузлівка в 1896 році переселенцями з села Боровиці Київської губернії, які в пам'ять про свою малу батьківщину назвали нове поселення Новоборовиці.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 270 місцевих жителів, з них 95 загинуло, 125 осіб нагороджені орденами і медалями[1].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 816 осіб, з них 70,83% зазначили рідною мову українську, 28,55% — російську, а 0,62% — іншу[4].

Економіка[ред. | ред. код]

У селі діє ТОВ «Червоний колос».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Новоборовицях функціонують школа, клуб та лікарня.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В околицях села знайдено кам'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту (близько 20 тисяч років тому), досліджені курганні поховання епохи бронзи, відоме поселення салтівської культури (VIII-X століть).

Також на території села знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, що загинули під час Другої світової війни

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История Городов и Сёл. Новоборовицы [Архівовано 10 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022. 
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.

Посилання[ред. | ред. код]