Новодонецьке (Краматорський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Новодонецьке (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Новодонецьке
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Новодонецька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Статус із 2024 року
Площа 2.73 км²
Населення 5698 (01.01.2021)[1]
Густота 2087 осіб/км²;
Поштовий індекс 85010—85011
Телефонний код +380 6277
Географічні координати 48°38′05″ пн. ш. 36°58′56″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 132 м
Водойма р. Водяна


Відстань
Найближча залізнична станція: Легендарна
До станції: 1 км
До обл. центру:
 - фізична: 91,6 км
 - автошляхами: 124 км
Селищна влада
Адреса 85010, Донецька область, Краматорський район, смт Новодонецьке, вул. Московська, 3
Голова селищної ради Аксьонов Андрій Анатолійович
Карта
Новодонецьке. Карта розташування: Україна
Новодонецьке
Новодонецьке
Новодонецьке. Карта розташування: Донецька область
Новодонецьке
Новодонецьке
Мапа

Новодонецьке у Вікісховищі

Новодоне́цьке — селище у Краматорському районі Донецької області. Адміністративний центр Новодонецької селищної громади. Розташоване на річці Водяна за 124 км від Донецька.

Історія[ред. | ред. код]

Селище Красноармійської групи гідрошахт, нині — Новодонецьке, утворено 1956 р. у зв'язку з будівництвом гідрошахти «Піонер», яка в комплексі зі збагачувальною установкою дала перше вугілля 1961 р. В 1956 р. розпочато будівництво шахтного селища і автодоріг до шахт і Добропілля. В першу чергу, побудували будівлю барачного типу (знесені до 1996 р.), Клуб «Шахтар», школу-інтернат, книжковий магазин і міст на південному виїзді з селища.

Гідрошахта «Піонер»

Завдяки Донецькому обласному архіву можна уявити, з якими труднощами зіткнулося робітниче селище на початку свого існування. В 1957 р. Олександрівський район додатково відчужує 250 га колгоспних земель під об'єднане селище шахт Д-1 і Д-2. В 1959 р. в будівлі гуртожитку відкривається лікарня на 50 ліжок, — населення обслуговували 3 лікарі замість 13, покладених по штату. Приблизно в цей час у селищі відкриваються побутові майстерні Степанівської сільпо: швейна, взуттєва, годинникова, і перукарня. В 1959 р. Олександрівська райрада розглянула і затвердила скоригований план об'єднаного селища шахт Д-1, Д-2, Д-3, гідрорудника і селища шахтобудівників, в який входили заходи щодо очищення русла р. Самара і переносу ринкової площі подалі від станції (оскільки тут було заплановано зведення лікарняного містечка). На початку 60-х рр. в селищі вже діяли бібліотеки будуправління № 4 та № 8, дитсадок, ясла.

Будівництво елеватора

Коли були побудовані перші вулиці селища, жителі зіткнулися з проблемою неякісної роботи підрядних організацій: будуправління № 4 та № 8, Сантехелектромонтаж (ділянка № 4) під час будівельних робіт подчастей руйнували те, що було зроблено в попередні роки з благоустрою. Так, багато проїзні і внутрішньоквартальні дороги були забруднені, захаращені, т.к. підрядники погано вели роботу з будівництва водопроводу, каналізації, тепломережі, не доводячи розпочату справу до кінця. Місцями був пошкоджений електрокабель.

В 1961 р. селищна рада розробляє правила, за допомогою яких намагається нормалізувати санітарну обстановку в селищі. Так, будівельно-монтажні роботи з руйнуванням доріг і тротуарів, псуванням лісонасаджень допускається проводити лише при згоді на те селищної ради. Виділено певні місця під стоянку робітника і будівельного автотранспорту; причому, стоянка на вулицях, біля гуртожитків і житлових будинків заборонялася. Заборонявся проїзд автотранспортом тротуару, а також рух гусеничного транспорту по асфальтованих дорогах. Олександрівський автопарк зайнявся установкою дорожніх знаків.

Будівля буфета їдальні № 9 Добропільського ОРСа біля автобусної зупинки, в якому продавали спиртне і біля якого відбувалися бійки, передали під квиткову касу Новодонецької автоколони. Проводились роботи по збереженню ставу в районі селища: перемичка водозливу періодично зміцнювалася для захисту водойми під час весняного паводку. В 1964 р. автодорога через селище і станцію була заасфальтована.

В 1960-х роках в Новодонецькій школі-інтернаті діяв експедиційний загін «В глибину століть», що займався краєзнавством, і що зібрав, зокрема, багатий матеріал з історії будівництва гідрошахт. Нині назріла необхідність очищення р. Водяна в районі Новодонецька, Іверського.

В 1990-х роках шахта «Піонер» дивом змогла провести реконструкцію. Після розпаду СРСР виявилося, що обладнання для гідровиїмки вугілля проводиться за кордоном. Все це відбувалося на тлі систематичних збоїв у державному фінансуванні вуглевидобутку, величезної заборгованості по зарплаті та енергоносії. Шахту могла спіткати сумна доля сусідки — гідрошахти «Червоноармійська». Від закриття шахту «Піонер» врятувало те, що до 1999 р. на ній змогли підготувати лаву пласта m3. В 1999 р. шахта «Піонер» перейшла на традиційний — «сухий» спосіб видобутку вугілля. Нову лаву обладнали комплексом 3МКД90.

На станції Легендарна (за проектом Міністерства оборони СРСР на зведення залізниці Дубове — Мерцалове роздільний пункт іменувався Степанівка) знаходяться перевантажувальні комплекси довгомірів і навалювальних вантажів, пункт техогляду і елеватор, розрахований на відвантаження більш 2 тис. тонн зернових на добу (20-25 вагонів-зерновозів). Розмір бункерних ємностей — найбільший в Україні і третій за величиною в Європі (150 тис. т). Нині елеватор працює не більше ніж на третину проектної потужності, забезпечуючи відправку шести вагонів-зерновозів і з десяток автомашин на добу. Автостанція в Новодонецькому знаходиться біля південного виїзду з селища (ст. Легендарна — біля північного виїзду, звідси до автостанції — близько 2 км через селище пішки), відправляє автобуси на Олександрівку, Лозову, Білозерське, Добропілля, Красноармійськ, Донецьк, Краматорськ, Знаменівка.

Події 2014—2015[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 6294 осіб, із них 54,85 % зазначили рідною мову українську, 44,80 % — російську, 0,11 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,02 % — вірменську, циганську та румунську[2]

Динаміка зміни населення Новодонецького за роками:[3]

Економіка[ред. | ред. код]

Элеватор «Легендарний»

Шахтарське селище, розташоване біля шахти «Піонер» та збагачувальної фабрики «Піонер», яка входить до складу державної холдингової компанії «Добропіллявугілля». Нині в Новодонецькому діють 2 школи, 3 дитсадки, Будинок культури, бібліотека, спорткомплекс, лікарня. На ст. Легендарна знаходиться елеватор, розрахований на відвантаження понад 2 тис. тонн зернових на добу (20-25 вагонів-зерновозів). Розмір бункерних ємностей — найбільший в Україні і третій за величиною в Європі (150 тис. т). Нині елеватор працює не більше ніж на третину проектної потужності, забезпечуючи відправку шести вагонів-зерновозів і з десяток автомашин на добу.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Нині в Новодонецькому діють 2 школи, 3 дитсадка, РАГС, дом культури, бібліотека, музична школа, спорткомплекс, лікарня, відділення зв'язку та ощадбанку. За радянських часів у селищі діяла меблева фабрика, ресторан і 3 бібліотеки.

Релігія[ред. | ред. код]

Храм Патріарха Московського І Всієї Русі Тихона

Горлівська і Слов'янська єпархія Української Православної Церкви. Тихоновський храм. Престольне свято: пам'ять свт. Тихона Задонського (1 серпня, 26 серпня). Настоятель: протоієрей Володимир Кузовков. Священнослужителі: священик Михайло Утяцький. Адреса: 85010 п. Новодонецьке м. Добропілля, вул. Московська, 9. Храм у пристосованому приміщенні був відкритий в 1993 році. З 2000 року ведеться будівництво типового храму.

Донецький екзархат Українська Греко-Католицька Церква. Парафія «Преображення Господнього» смт Новодонецьке, Добропільський р-н, Донецької обл., вул. Шкільна, 1, 85010. о. Стефан Попадюк.[4][5]

Постаті[ред. | ред. код]

  • Смоляр Іван Дмитрович (1961—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014. 
  3. Наведено за даними державної служби статистики України.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 20 березня 2022. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]