Новодівочий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новодівочий монастир влітку
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1097
англ.рос.

Московський Новодівочий монастир (рос. Новодевичий монастырь) — один з найдивовижніших за красою і гармонією архітектурних ансамблів Москви.

Історія[ред.ред. код]

Монастир на дореволюційній поштовій откритці.

Був заснований Василем III в 1524 році на честь приєднання до складу московських земель міста Смоленська. Розташування монастиря на південному заході, поблизу бродів через Москву-ріку визначило його значення як монастиря-фортеці.

У Смоленському соборі монастиря в 1598 році Борис Годунов прийняв обрання на царство. Тут приймали постриження тільки знатні жінки — представниці боярських родів і царської сім'ї. У Новодівочому монастирі була пострижена вдова царя Василя Шуйського Марія Петрівна Буйнова-Ростовська, тут прийняла постриження дочка царя Михайла Феодоровича царівна Татіана, вдова царя Феодора Іоанновича Ірина Годунова, сестри Петра I Катерина і Євдокія. Для багатьох з них Новодівочий став темницею. Сюди в 1689 році за наказом Петра I була заточена царівна Софья і насильницьки пострижена в черниці під ім'ям черниці Сусанії, після стрілецького бунту. У 1698 році опальна царівна Євдокія Федорівна Лопухіна була пострижена в черниці і заслана в Суздальський Покровський монастир. У 1727 році імператор Петро II дозволив їй повернутися і поселитися в Новодівочому монастирі в палатах, які згодом і отримали назву Лопухинського корпуса.

У 1922 році монастир припинив своє існування. У 1930-х роках тут був відкритий музей. У 1944 році Успенський собор був відданий православній общині. В цей же час в стінах монастиря відродилася діяльність московських духовних шкіл.

У 1994 році почалося відновлення чернечого життя в Новодівочому монастирі. У Успенському соборі стали проходити богослужіння.

2 липня 2004 року Московський Новодівочий монастир був включений в Список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО. Таке рішення було ухвалене на 28-й сесії Комітету зі всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На території монастиря розташовано знаменитий Новодівочий цвинтар. У некрополі збереглися надгробки на могилах низки видатних діячів російської історії і культури. На початку 30-х років XX століття на Новодівочий цвинтар був перенесений прах Гоголя. Там поховані Михайло і Олена Булгакови, Костянтин Станіславський, художник Ісаак Левітан, велика актриса Марія Єрмолова, співак Леонід Собінов. Там же знаходиться могила Федора Івановича Шаляпіна, останки якого були перенесені на Новодівочий цвинтар з Батіньольського цвинтаря в Парижі в 1984 році після тривалих переговорів з французьким урядом і нащадками співака.

На Новодівочому цвинтарі поховані багато колишніх керівників СРСР і Росії. Зокрема, там знаходиться могила першого президента Російської Федерації Бориса Єльцина.

Архітектурний ансамбль[ред.ред. код]

Смоленський собор

Архітектурний ансамбль Новодівочого монастиря, що існує нині, почав складатися в XVI столітті, а розвиток і завершення отримав в 80-ті роки XVII століття. В кінці XVII століття звели церкву Покрова Пресвятої Богородиці і Успенську церкву, де іконостас розписував знаменитий майстер Карп Іванов. У Смоленському соборі зберігся цінний настінний фресковий живопис XVI сторіччя і прекрасний різьблений п'ятиярусний іконостас XVII ст. з іконами відомих царських майстрів того часу.

Центр монастиря — монументальний п'ятиглавий Смоленський собор, в інтер'єрі якого зберігся фресковий живопис XVI ст. Собор був побудований за зразком Успенського собору в Кремлі.

Шестиярусна дзвіниця в наришкінському стилі заввишки в 72 метри (кінець XVII), у той час найвища дзвіниця в Москві після Івана Великого.

Кріпосні стіни і башти були зведені при Борисі Годунові у подібності кремлівських і пізніше прикрашені ажурними завершеннями.

  • Смоленський собор (1524—1525 рр.). Фресковий ансамбль 1520-х рр., фрески поновлені на кошти царя Бориса в 1598 р. Тябловий п'ятиярусний іконостас 1680-х рр., майстер Симон Ушаков.
  • Муровані фортечні стіни з баштами (кін. XVII ст. - 1704 р.).
  • Трапезна з церквою Успіння (1685-87 рр., перебудована після пожежі на початку XIX ст.). Іконостас - 1706 р. (із знищеного московського храма Успіння на Покровці).
  • Дзвінниця із придільними церквами Іоанна Богослова та Варлаама і Іоасафа (1689-95 рр.).
  • Трибанна Покровськая надбрамна церква (1683 - 1688 рр., бароковий іконостас - 1690 р., майстер Кирило Уланов).
  • П'ятибанна Спасо-Преображенська надбрамна церква (1687 - 1689 рр., бароковий іконостас - 1688 р., майстер Карпо Золотарьов).
  • Однобанна церква Амвросія Медиоланського. XVI - XVIII ст.
  • Церква першого Пречистого
  • Каплиця Прохорових (1911 р.).
  • Палати царівни Софії
  • Палати цариці І.Годунової
  • Казначейські палати
  • Лопухінські палати
  • Співецькі палати
  • Маріїнські палати
  • Трапезна
  • Училище

Поряд з монастирем розташовані Новодівочий цвинтар, Великий Новодівочий ставок і сквер, берегом ставка прокладена алея, що веде до білокам'яного моста і сквера.

Сучасний статус[ред.ред. код]

Новодівочий монастир. Вигляд від монастирського ставка.

До 2010 року монастир частково перебував у віданні РПЦ, а частково належав Державному історичному музею. Зокрема, у віданні музейних працівників був Смоленський собор і багато корпусів.

5 січня 2010 прем'єр Росії Володимир Путін заявив на зустрічі з патріархом московським Кирилом, міністром культури Олександром Авдєєвим і главою Росимущества Юрієм Петровим, що у 2010 році Новодівочий монастир буде повністю переданий Російській православній церкві[1]. 22 березня 2010 в патріаршій робочій резиденції в Москві предстоятель РПЦ Кирил і глава Росимущества Юрій Петров підписали договір про передачу в безоплатне безстрокове користування архітектурного ансамблю Новодівочого монастиря Московській єпархії Російської православної церкви[2].

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]