Новомиколаївський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новомиколаївський район
Novomykolayivskiy rayon gerb.png Novomykolayivskiy rayon prapor.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Запорізька область
Код КОАТУУ: 2323600000
Утворений: 1923
Населення: 16 375 (01.05.2014)
Площа: 915 км²
Густота: 18.4 осіб/км²
Тел. код: +380-6144
Поштові індекси: 70101—70153
Населені пункти та ради
Районний центр: Новомиколаївка
Селищні ради: 2
Сільські ради: 12
Смт: 2
Села: 67
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 70101, Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, смт. Новомиколаївка, вул. Космічна, 3, 9-18-59
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Мануйлов Олександр Григорович
Голова ради: Гребенніков Володимир Іванович

Новомикола́ївський райо́н — район на півночі Запорізької області України. Районний центр — Новомиколаївка. Населення становить 16 518 осіб (на 1 жовтня 2013). Площа району Утворено 915 км². 1923 року.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Площа району становить 915 км². Розташований на правому березі річки Верхня Терса, за 60 км на північний схід від Запоріжжя і за 27 км на захід від залізничної станції Гайчур Придніпровської залізниці. Через селище Новомиколаївка пролягає шосе Запоріжжя-Донецьк. Межі району: межує з Вільнянським, Оріхівським, Гуляйпільським районами Запорізької області, Покровським та Васильківським районами Дніпропетровської області.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Загальна площа земельного фонду становить 1290,4324 га, з них:

  • природні водостоки (річки та струмки) — 437,4 га;
  • ставки — 853,0324 га.

На території Новомиколаївської селищної, Підгірненської, Зеленівської, Веселогаївської, Терсянської, Софіївської, Самійлівської, Новоіванківської та Сторчівських сільських радах в оренді знаходиться 20 ставків на загальну площу 388,475 га, з них:

  • ставок — 238,3122 га;
  • прибережна смуга — 143,4122 га;
  • греблі — 7,6433 га.

Ставки орендовано терміном на 13, 15 та 49 років користування.

Поверхня району — хвиляста, рівнинна, подекуди порізана ярами та балками. Основна корисна копалина — граніт, кар'єр, пісок та глина. Ґрунт — звичайний чорнозем.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів. Для нього характерно малосніжна зима та жарке літо.

Середньорічні температури: літня + 22,8 °C, зимова — 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів. Такі кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства.

Корисні копалини[ред.ред. код]

На території району знаходяться у невеликих кількостях такі корисні копалини як граніт, пісок, глина.

Історія[ред.ред. код]

Район утворений 1923 року. У 1962–1966 роках його територія входила до складу Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.

Праісторія району своїми коріннями сягає ще в XVIII століття. Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки, а частіше — Нові Кочережки. Така назва існувала до 1813 року.

У грудні того року на день Святого Миколая освятили новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Як свідчать матеріали 1939 року, у 98 населених пунктах Новомиколаївського району на той час мешкало 38 тис. осіб. Утворювалися села у різні часи. Деякі, наприклад, в останній чверті XVIII ст. (Новомиколаївка, Терсянка), інші — в І половині XIX ст., Тернувате (до 1946 р. — Гайчур) — наприкінці XIX ст. в період спорудження залізничної лінії Катеринослав— Чаплине—Бердянськ.

У передвоєнні роки зростав добробут населення. Щороку зводились нові господарські споруди, багато житлових будинків. Спокійне, мирне існування тисяч людей обірвала війна, розв'язана гітлерівською Німеччиною.

4 жовтня 1941 року німецькі війська захопили райцентр та інші населені пункти району. За два роки окупації вороги знищили 317 мешканців району, 55 полонених радянських воїнів, розстріляли комуністів. У концтабори та на каторжні роботи до Німеччини вивезли 3720 чоловік. Завдано матеріальної шкоди району на суму 311,3 мільйона карбованців. Підпільна організація «Гроза фашизму» проводила велику роботу в тилу ворога, спрямовану на дезорганізацію тилу шляхом саботажу, диверсій, терористичних актів, розвідки.

Визволення району пройшло у другій половині вересня 1943 року. На фронтах Радянсько-німецької війнибилися проти німців 5300 мешканців району. Загинуло 3243 воїна, чиї імена викарбувані на стелах меморіалів. Троє земляків — А. Г. Кайда з с. Вікторівки, І. А. Манойло з с. Різдвянка та М. А. Плакса з с. Мирополя — удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а В. Г. Гриценко з Новоіванківки став повним кавалером орденів Слави.

Післявоєнні роки — це роки відбудови. До кінця 1950 року було відбудовано всі адміністративно-господарські та культурно-освітні заклади, довоєнний рівень економіки був повністю відновлений.

З 1963 до 1967 року Новомиколаївський район був розформований, а його територія входила до Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів.

У 1967 році відновлено Новомиколаївський район. Центр району — селище Новомиколаївка, розташоване на правому березі річки Верхня Терса.

Найбільшого ефективного економічного та соціального розвитку в кожному господарстві і районі в цілому було досягнуто за період з кінця 50-х до початку 90-х років минулого століття.

У 2000 році в Новомиколаївку прийшов природний газ. Газогін з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. Робота з проведення газогонів до населених пунктів району триває і нині.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селишні ради і 12 сільських рад, які об'єднують 70 населених пунктів та підпорядковані Новомиколаївській районній раді. Адміністративний центр — смт Новомиколаївка[1].

Населення[ред.ред. код]

Майже 90% населення — українці. Всього ж в районі проживають представники 11 національностей.

Транспорт[ред.ред. код]

Автотранспорт[ред.ред. код]

Транспортне обслуговування району здійснює ВАТ АТП «Транспортник», що охоплює майже весь район (64 населених пункти).

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Залізниця проходить в південній частині району. Залізнична станцію Гайчур обслуговує пасажиро — та вантажоперевезення.

Авіаційний транспорт[ред.ред. код]

Важливу роль у транспортній системі району відіграє Запорізький регіональний аеропорт, що знаходиться в м. Запоріжжі за 60 км від району, який має статус міжнародного і займає четверте місце в Україні по інтенсивності потоку пасажирів.

Річковий та морський транспорт[ред.ред. код]

Важливу роль у транспортній системі відіграє велика суднохідна артерія — ріка Дніпро, яка тече з півночі на південь та знаходиться за 60 км від району. Бердянський морський порт (на Азовському морі), що за 220 км від району є морськими воротами в Запорізьку область.

Термінали та інше портальне обладнання дозволяє приймати та зберігати всі види вантажу, окрім наливного, та обслуговувати всі типи судів, у тому числі річкові та океанські. До порту підходять залізничні колії, що дозволяє здійснювати доставку вантажу в будь-який регіон України.

Значна частка загального потоку вантажів припадає на Запорізький річковий вантажний порт.

Промисловість[ред.ред. код]

Район має непоганий агропромисловий потенціал. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 82,7 тис. га (3,7% від загальної площі по області), в тому числі, ріллі — 70,5 тис. га. Розораність земельних угідь досягає 86 відсотків. 41% ріллі знаходиться на схилах від 0 до 1 градуса, і 45% — від 1 до 2 градусів.

Промисловість району представлена двома підприємствами ТОВ «Запорожець», який займається переробкою сільськогосподарської продукції та ВАТ «Новомиколаївський молокозавод» — переробка молочної продукції.

Підприємства[ред.ред. код]

ВАТ «Новомиколаївський Молокозавод» ВАТ «Новомиколаївський Агрос» ТОВ «Гайчур» ТОВ «Терса» ВАТ «Шовковий Шлях» ДП Запорізький Кінний Завод № 86 ТОВ «Комбікормщик» ВАТ «Гайчурський Елеватор» ТОВ «Запорожець»

Туристичний потенціал[ред.ред. код]

  • Ботанічний заказник «Цілинна ділянка»
  • Ландшафтний заказник «Хвойно-листяний ліс з степовою ділянкою і струмком»
  • Ландшафтний заказник «Балка Червоногорівська»
  • Ландшафтний заказник «Балка Мар'янівська»
  • Ландшафтний заказник «Ставок із степовими ділянками»
  • Ландшафтний заказник «Балка Терсянська»
  • Ландшафтний заказник «Балка Садова»
  • Ботанічний заказник «Балка Голубівка»
  • Зоологічний парк місцевого значення «Таврія»
  • Ботанічний заказник «Балка безіменна»
  • Ботанічний заказник «Балка Гончари»
  • Ботанічний заказник «Балка Голубовка»
  • Зоологічний заказник «Лубенцівський»
  • Зоологічний заказник «Каштанівський»
  • Ландшафтний заказник «Кучерявий»
  • Балка «Роднинська»
  • Дуб черешчатий
  • Цілинна ділянка біля р. Терса

Заклади культури і мистецтв[ред.ред. код]

  • Новомиколаївський районний історико-краєзнавчий музей
  • Новомиколаївський районний будинок культури
  • Новомиколаївська районна бібліотека
  • Новомиколаївська школа естетичного виховання

Історико-культурні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Пам'ятник трудової слави — трактор ЧТЗ
  • Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів

Садиби та об'єкти сільського туризму, етносадиби[ред.ред. код]

  • Садиба зеленого туризму, с. Новосолоне
  • Запорізький кінний завод № 86

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]