Новоросійська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новоросійська губернія
1800 Novoros gov.jpg
Центр Кременчук
Існувала 1764
Попередники Катеринославське намісництво, Таврійська область
Наступники Миколаївська губернія, Катеринославська губернія, Таврійська губернія

Новоросійська губернія — назва 2-х адміністративно-територіальних одиниць Російської імперії, які існували на території Північного Причорномор'я в проміжок часу (17641783) та (17961802) відповідно.

Новоросійська губернія 1764–1783[ред.ред. код]

Утворення губернії[ред.ред. код]

Землі Вольностей Війська Запорозького Низового

Утворена 22 березня (2 квітня) 1764 року шляхом об'єднання Нової Сербії і Новослобідського козацького полку.[1] Губернія стала поділятися на три полки: Єлисаветградський пікінерний полк, Чорний гусарський полк і Жовтий гусарський полк.[2]

11 (22) червня 1764 року до складу включені Українська лінія, Слов'яно-Сербія, бахмутські козаки, Шевічів полк і Прерадовичів полк (у складі Слов'яносербії), що об'єднані у Бахмутський гусарський полк, Дніпровський пікінерний полк (по Дніпру, від витоків Самари до межі Слов'яносербії), Донецький пікінерний полк (по Дінцю), Бахмутський козацький полк, перейменований на Луганський пікінерний полк (вздовж Лугані). Молдавський гусарський полк з Києва оселений у Дніпра і названий Самарським (південніше Дніпровського полку до гирла Самари).[3]

У складі Донецького і Дніпровського полків увійшли 13 сотень Полтавського полку (Старосенжарська, Новосенжарська, Біліцька, Кобеляцька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Келебердянська, Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська, Орельська) та дві сотні Миргородського полку (Кременчуцька і Власівська). Деякі сотні були повернені до Гетьманщини 26 лютого (9 березня) 1765 року.

Григорій Потьомкін був командиром Новоросійської губернії. Одними з перших предводителів дворянства в губернії були: капітан Єгор Арапов (Жовтий гусарський полк), секунд-майор Стефан Пищевич (Чорний гусарський полк), ротмістр Яков Курілов (Дніпровський пікінерний полк), ротмістр Іван Гаврилов (Донецький пікінерний полк), аудитор Карл Готовцев (Самарський гусарський полк), підполковник Іван Шевич (Бахмутський гусарський полк), голови повітових зборів дворянства: поручик Іван Руденко, генерал-поручик Федір Чорба.

Склад губернії 1765 року[ред.ред. код]

26 березня (6 квітня) 1765 року адміністративним центром стало місто Кременчук[4], і Бахмутський повіт Воронізької губернії увійшов до складу Новоросійської губернії.

У березні 1765 року губернію було розділено на 3 провінції:

На початку Російсько-турецької війни у 1769 році на межі Єлизаветградської провінції і Землі Війська Запорозького утворений Молдавський гусарський полк з 16 ротами, що увійшов до складу Єлизаветградської провінції.

Склад губернії 1775 року[ред.ред. код]

  • Губернське місто Кременчук,
  • Єлисаветградська провінція,
  • Катерининська провінція,
  • Бахмутська провінція.

1775 року до складу Новоросійської губернії увійшла Земля Війська Запорозького; увійшли залишки Полтавського полку (1-а, 2-а, 3-я Полтавська, Будиська і Решетилівська сотні) і Миргородського полку (Омельницька і Потоцька сотні); Бахмутська провінція відійшла до Азовської губернії.

1776 року Земля Війська Запорозького на лівому березі Дніпра перейшли до Азовської губернії.

1776 року Катерининська провінція передана до Азовської провінції.

Поділ на повіти 1776 року[ред.ред. код]

1776 року губернія і її провінції були поділена на повіти:

У кінці 1782 року провінції губернії були скасовані. Губернія поділялася на повіти.

У 1783 році Новоросійську губернію ліквідовано і включено до складу Катеринославського намісництва.

Новоросійська губернія 1796–1802[ред.ред. код]

В грудні 1796 року, указом Павла І створена нова Новоросійська губернія, до якої увійшла більша частина ліквідованого Катеринославського намісництва. Адміністративним центром був Катеринослав (який протягом 1797–1802 років мав назву Новоросійськ).

Губернія складалася з 12 повітів:

У 1802 Новоросійську губернію було поділено на Миколаївську (з 1803 — Херсонську), Катеринославську й Таврійську губернії.

З історії[ред.ред. код]

Улітку 1799 року 12 великих сіл Байдарської долини Криму були раптово оточені царськими солдатами та жандармами. Заїхавши в села, вони наказали жителям негайно покинути свої будинки, адже ця територія тепер належала новому російському володарю — графу Мордвінову. Такі дії мали місце по всьому півострову.

У 1800 році військовий генерал-губернатор Новоросії І. Міхельсон писав щодо зростання виїзду татар і небезпеку заворушень серед них: «причиною цьому може бути їхнє обезземелювання і жорстокість експлуатації селянства». Він писав, що раніше татари, «споконвіку були вільні, нікому ніколи не належали», а «данина перебувала у вигляді добровільної угоди на землю». Проте уряд залишив звертання Міхельсона без уваги.

Більш привабливою для Петербурга була думка М. Мордвінова:

«Коли Крим належить Росії, то, по-моєму, не потрібно із землі російської робити землю татарську».

У 1802 році у Феодосійському повіті судовий розгляд між поміщиком Граматиковим і татарською общиною закінчився рішенням про виселення 124 татарських родин із власних сіл. Землі, відібрані у татар, розподілялися серед російських поміщиків та переселенців, а також серед численних спекулянтів землею та нерухомістю. Вони передавалися новим власникам майже безкоштовно, або за символічну платню: 1 рубль за 6 десятин землі.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ № 12099 // Полное собрание законов Российской Империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 16 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 657—667
  2. НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ //Інститут історії України Національної академії наук України
  3. Указ № 12180 // Полное собрание законов Российской Империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 16 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 795—799
  4. Указ № 12367 // Полное собрание законов Российской Империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 17 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 102—103
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.